Ми закохалися одне в одного, ще бувши студентами. У нас навіть не було грошей, щоб придбати весільний букет, тож наречений нарвав мені польові квіти. І вони були прекрасні. Заміж я виходила вагітною. Після весілля ми стали жити в моєї мами. Поки ми здобували освіту, мама допомагала нам.

Перший час ми з чоловіком жили дуже добре.

Разом гуляли, виховували сина. Чоловік дуже мені допомагав з дитиною. Разом вставали до сина. Чоловік всіма можливими способами намагався заробити.

Він влаштувався на фірму вантажником, де працював чотири роки. А згодом він вирішив відкрити власну справу – продуктовий магазин.

Наші справи пішли вгору. Ми збудували будинок, придбали автомобіль. Ні в чому собі не відмовляли.

Чоловік сказав мені піти з роботи та займатися домашнім затишком. Я погодилася. Наш син закінчив економічний факультет, після чого чоловік взяв його до себе бухгалтером.

Та через кілька днів роботи син повідомив мені дуже неприємну новину – у мого чоловіка є коханка. Тоді я постала перед вибором: подати на розлучення або ж вдавати, ніби нічого не трапилося.

І я вирішила мовчати. Надіялась, що чоловік нагуляється та й по всьому. Але через два місяці він сам розповів мені правду. Крім того, та жінка була вагітна від нього. Чоловік сказав, ніби не хоче, щоб ми розлучалися, адже жили ми непогано.

Він житиме з нею, а мені допомагатиме фінансово. Синові ж пообіцяв допомогти в майбутньому.

Я відчуваю себе покинутою та не знаходжу собі місця. Мені й досі перед очима наша перша зустріч та букет польових квітів, котрі чоловік колись подарував мені.

КІНЕЦЬ.