У мене відчуття, що борсаюся в болоті в якомусь підвішеному стані. Хочу піти від чоловіка до коханого, але не можу наважитися на останній крок.

У мене протягом року були стосунки з одруженим чоловіком, і сама я одружена. Відносини серйозні, ми доросли до того, щоб порвати з колишніми сім’ями та утворити свою: схожі інтереси, збігається темперамент, сильний потяг одне до одного. З ним спокійно, немає невротичних стосунків.

Місяць тому вирішили це зробити, але остаточно не довели. Зізналися своїм «половинкам». Його дружина в шоці та на межі нападу. Швидка, проблеми з серцем. Діти – свідки сцени.

Мій же чоловік повівся дуже порядно, я його знову заповажала. Хоча останні роки здавалося, що ми стали просто сусідами і жодних почуттів не лишилося.

Загалом наші половинки попросили ще один шанс і почали намагатися зберегти сім’ю. Мій чоловік досі любить мене, каже, що ще сильніше, ніж раніше.

Тепер він робить все, чого мені так не вистачало: спільне дозвілля, допомога з дітьми та по дому, відвідування виставок та майстер-класів, перегляд разом фільмів та інше.

Страждає він, звичайно, і бачить, що і я страждаю, тому що все-таки люблю іншого, і чекає з дня на день, що я піду. А я не можу наважитися, бо він дуже гарний, надто гарний. Надійний, добрий, мудрий.

Мені не те щоб шкода його, але серце розривається, знаючи, що я завдаю йому страждання. Справа ускладнилася тим, що мій коханець пішов таки з дому.

Чекає тепер на мене. Можна сказати, що його дружина вигнала через те, що він не справлявся з почуттям до мене, і це було помітно.

Хоча минуло всього 3 тижні. Чого вона хотіла так швидко. Але факт залишається фактом.

Тепер я кидаюся. Сьогодні вранці хочеться одного, потім іншого, потім знову, потім цього. Як розібратися, чого мені справді треба?

Я колись з коханцем, то мені душевно, комфортно, тягне фізично. З чоловіком, скоріше, спокій, налагоджений побут, діти щасливі.

Вдень все добре, на одній хвилі, взаємодіємо, але ось увечері він мене як чоловік не приваблює. Я уникаю його і близькості з ним не хочу.

Коли думаю знову про коханця, сльози на очах. А як він без мене? Як розібратися в собі та не мучити стільки людей?

КІНЕЦЬ.