Мені 27 років, півтора роки тому я познайомилася із людиною з іншого міста. У мене свій бізнес, гроші є, але я хотіла поряд людину сильну та самостійну.

У нього була хороша машина, робота і спочатку нічого не викликало підозр. Він мало говорив, але я думала, що він просто небагатослівний.

Він покликав мене жити з собою в своє місто, і я зірвалася, бо симпатія була дуже велика і до цього мені траплялися матусині синки і балаболи. Дарував дорогі подарунки, возив мене скрізь і весь час розповідав, як хоче сім’ю, дітей та інше.

Довго розповідати, але поживши якийсь час з його родичами в квартирі (я продала свою частку в бізнесі і зірвалася до нього, а в нього нібито з квартирою вийшов облом) я почала розуміти, що все сказане ним — брехня. Подарунки він мені робив на кредитні картки, купа боргів, машина в кредиті та квартира належить його батькові, який півтора роки годує його обіцянками, що перепише на нього.

Я все це дізнавалася поступово, і щоразу він благав пробачити його і знаходив якісь виправдання. Саме тоді мені дзвонить компаньйон, якому я продала частку і каже, що не справляється з роботою.

Я зрештою переїжджаю назад з умовою, що викупляю бізнес повністю, він вирішує переїхати зі мною. Почуття були, і хотілося вірити, знову ж таки багато слів, що він впорається з роботою та інше.

Але через час я дізнаюся, що йому потрібні щомісяця круглі суми, він їх бере з бізнесу, адже працюємо ми тепер разом. Ускладнилося все тим, що я дізналася, що чекаю дитину.

Якось я взяла його телефон і побачила величезний кредитний борг, який довелося б виплачувати, хто знає скільки часу. Я поставила ультиматум: я чекаю дитину, квартира орендована, у тебе нічого крім боргів немає, грошей більше не отримаєш, або продавай машину і покривай борги, або зникни з мого життя.

Думала, зникне, але ні, продав машину, розрахувався з боргами та повернувся до мене. Ось тепер я на дев’ятому місяці майже, ми не розписані, все що є – це мій бізнес , але я думала, він зможе керувати, і я спокійно віношу дитину, а за фактом виявилося, що нічого не може і не вміє.

У нього нічого немає, батько так і годує обіцянками про квартиру, живемо зараз у орендованій квартирі. Якщо я починаю питати, то він каже, що нічого не може зробити, тому що не може мене залишити, я ж чекаю дитину, доводиться мені допомагати тут, а так давно поїхав би до себе і вирішив би там свої проблеми.

З плюсів та мінусів: хороший, як помічник, скажеш сто разів – зробить, не скажеш – не зробить. Буває ласкавим, руки є, але всі меблі збирав зі скандалами, матюкається постійно і звіріє на очах, іноді його злість зовсім на порожньому місці.

Багато палить і їсть всяку нісенітницю, потім скаржиться на здоров’я, погано спить ночами. У пориві сварки може мене обізвати останніми словами, сказати, що відмовляється від дитини, наговорити такого, що вуха згортаються.

Потім вибачається. Ми ровесники, я завжди була на правильному харчуванні, ходила до зали, маю вищу освіту і величезне бажання розвиватися.

Він виявився людиною дуже обмеженою, все в нього чорне чи біле, на роботі треба красти і працювати без кваліфікації і всякі такі ідіотські поняття, лихослів’я та інше. На початку відносин він, мабуть, був у масці.

Я мирюся з усім, намагаюся підлаштуватись, умовляю себе, що дитині потрібен батько. Але іноді просто накриває хвиля розпачу, особливо коли чую його дурню, і думаю, що ж на мене чекає далі.

Іноді він дуже люб’язний і дбайливий, допомагає і вибачається, і від цього тільки ще неприємніше, тому що я розумію, що гріш ціна всім його словам.

От думаю тепер, що мені робити далі, він каже, що батько відпише квартиру, і ми переїдемо до його міста, а кредит за житло платитимемо грошима з бізнесу, каже, що йому потрібна дитина і він дбатиме. Але я йому не вірю взагалі, і вже давно не впевнена, що хочу з ним бути.

До зустрічі з ним я розраховувала лише на себе і хотіла накопичити на квартиру, ось тепер я думаю, навіщо все це. Плачу, шкодую, що не розійшлася, а тепер буде скоро дитина, і бізнес я не можу вести як раніше. Як далі жити не знаю.

КІНЕЦЬ.