У мене було звичайне життя, як у всіх. Закінчила школу, потім інститут, влаштувалась на роботу. Працювала у гарній компанії, мені було тоді 21 рік. Там я сподобалася одному чоловікові, який був моїм таємним шанувальником.

Він відправляв квіти, листівки, потім він зізнався мені, що я йому дуже подобаюся, і хоче зустрітися зі мною. Мені було дуже цікаво, кому ж я так сподобалася. І було призначено зустріч. Коли я його побачила, була здивована і дуже засмучена, тому що він був старшим на 15 років. Про нього я чула не дуже добрі розповіді.

Час минав, він усе ходив за мною, і одного дня я погодилася сходити з ним у кіно, він відразу сказав, що у нього був шлюб, є дитина, він їм допомагає, хоча вони живуть в іншій країні. Він гарно все підносив, був галантним, цікавим у спілкуванні.

Я до нього почала звикати до його дзвінків та повідомлень. Заміж не планувала за нього. Так минуло 2 роки, і ми почали з ним зустрічатися, я настільки звикла до цієї людини, що не можу навіть зробити крок без нього. Ніхто не знав, що я зустрічаюся з ним, навіть друзям не говорила.

Він розповідав, що йому тяжко, батьки старі, я його шкодувала. І одного дня він попросив мене піти з роботи, що я молода знайду роботу, а він залишиться в цій компанії, бо має серйозні наміри. Я послухала його та звільнилася. І лишилася без роботи.

Два роки не могла знайти нормальної роботи. Він продовжував працювати там. Потім я знайшла роботу і дізналася, що чекаю дитину від нього. Вирішили одружитися. З перших днів нашого спільного життя почалися сварки, скандали, я його дратувала. Десять років він жив один, я думала, може він звик жити один і ще не звик до мене.

Гроші він ховав завжди, казав, що його колишня дружина хворіє, і треба допомагати дочці, вона школярка. Економив на мені, економив на всьому, забороняв часто купатися у ванні. З’явилася дитина, він змінився, почав йти до друзів.

Зі мною лаявся до дитини не підходив. Я думала, що він розумітиме, допомагатиме і любитиме дитину. Він не хотів купувати дитині навіть одяг. А мені тим більше нічого не купував, як я одружилася з ним. Скандали стали все частіше і частіше, одного разу я не почала вечеряти, і він підняв на мене руку.

Я поскаржилася його батькові, на це батько сказав, що він завжди був неврівноваженим, його батько також сказав, що до мене в нього була ще одна дружина. Я вирішила дізнатися, чи це правда.

Я дізналася, що у нього був цивільний шлюб з дівчиною, яка старша за мене була на 2 роки і, проживши з ним 2 роки, її не стало. Він про це не казав мені. Він удома і на роботі був зовсім іншою людиною.

Я не витримала та пішла до батьків на тиждень. І за тиждень він нас з дитиною виписав із дому. Я так образилася і пішла на емоціях, подала на аліменти. Я його любила, і тоді було важко з ним розлучатися, я не хотіла.

І ми вирішили з ним розлучитися. Він мене принижував, писав, що я йому зіпсувала життя. Потім ми намагалися сходитися, але якось не виходило все, наша будь-яка розмова закінчувалася сваркою.

Я вирішила зберегти сім’ю хотіла зробити перший крок, він мені сказав, що вже одружився, і що вона більше подобається йому, ніж я. Мабуть, найприкріше було, що він одружився з моєю колишньою колегою, взяв її з двома дітьми.

Як прийти до тями після такої ситуації? Чи є дівчата, які змогли одружитися з дитиною. Може, це й добре, що ця людина пішла з нашого життя?

Я дуже люблю свою дитину. Чи може інший чоловік прийняти дитину? Хотілося б почути думку людей, бо сама дуже заплуталася, а мої думки мене вбивають.

КІНЕЦЬ.