Я пережив зраду дружини, болісно, страждаючи. Почалося все з її нової роботи, вона тоді працювала продавцем у супермаркеті, познайомилася з покупцем (до речі, одруженим), та й почалось.

Я відчув, що її ставлення змінилося, але думав — нова робота, робочі проблеми тощо. Далі все гірше.

Якось я вивів її на серйозну розмову, сказав, що підозрюю її у стосунках на стороні, і вона зізналася, що зраджує мені вже кілька місяців. Вперше я відчув ватяні ноги і власне безсилля, я не розумів — за що?

Вона плакала і обіцяла більше мені не зраджувати, я як наївна дитина повірив. Далі стало тільки гірше, я дуже сильно страждав (хоча і виду не показував), а вона продовжувала зраджувати, тільки дуже обережно, але пару разів смс я все-таки помітив.

Дійшло до того, що я зламався і перестав думати про себе (дуже необережно водити машину, мені стало начхати на себе). Потім вона захворіла, потрібна була складна операція, і вона заприсяглася дітьми, що більше такого не буде.

Пройшло кілька років, зраджувати вона мені перестала, ось тільки я перегорів і вона мені стала байдужою. Живемо, двоє дітей у нас, а я шкодую, що перетворився в ганчірку і не розлучився тоді.

Кохання згоріло, почуттів не залишилося, просто живемо. Люди запам’ятайте, перед тим як зраджувати, подумайте, а що відчуватимете ви, коли зрадять вам?

КІНЕЦЬ.