Пишу, бо сил немає, хочу просто, виговориться! О 25 років я вийшла заміж, з’явився синок. Чоловік був ввічливий, дбайливий, з дитиною завжди посидіти, пограти без проблем. Працював, я була у декреті, взяли кредит на житло.

До цього ні в мене, ні в чоловіка ніякої нерухомості не було, тож питання щодо своєї житлової площі стояло гостро. Коли дитині було два роки, він звільнилася з роботи, почалася депресія, каже, що його не цінують, не розуміють.

Роботу шукав, але все йому не те, тоді почала працювати я, почали з’являтися гроші, він навіть носом не водить, почав ходити по ворожках, каже, на мене псування навели. Я працювала, платила кредит за житло, утримувала всю сім’ю, а в нього все депресія.

Почалися постійні сварки, докори на мою адресу, що мати я ніяка, дружина нікудишня. Зараз взагалі заявляє йти мені з дитиною на орендовану квартиру, йому бачите потрібно особисте життя будувати, а я щовечора плачу.

Наскільки можна бути таким несправедливим! Я утримувала його всі ці роки, майже 5 років, а він знайшов роботу (2 місяці працює), так я відразу стала не потрібна.

Тобто я 5 років платила за житло, а тепер бачте, нехай я йду з дитиною на орендоване житло, бо каже, що я заробляю більше, а отже зможу платити за оренду.

А він каже, що мало заробляє, і оренду не потягне. Мені ось цікаво, як тепер владнати цю ситуацію, адже квартиру ми купували в шлюбі, він також має на неї право. Але кому буде цікаво, що я 5 років платила за кредит, за їжу, за комуналку, а він нічого не робив.

Навіть не знаю, що тепер робити. Як потім доводити, що за квартиру платила я? І ось зараз також потрібно внести черговий платіж, а я не знаю що робити, суми там не маленькі, наскільки ви розумієте.

КІНЕЦЬ.