Катя та Діма у стосунках вже 3 роки. Спершу їм так добре було разом, квіти, поцілунки, романтика. Потім потроху сварkи, rучні розмови. І коли, нарешті, вони вирішили побратися, все зіnсувалося остаточно. Настав період, коли вони сва рилися щодня і, в основному, через нісеніт ницю.

До цього вони кілька разів розлу чалися на якийсь час, але користі від цього не було. Одного разу, під час однієї з чергових сва рок, Діма сказав: А давай знову розлу чимося на якийсь час, але не на тиждень, а на рік.

Катя занер вувала, хотіла зменшити термін розста вання, але вирішила погоджуватися. «Нехай буде на рік, адже він сам не витримає», — подумала вона.

А умови були такі: заблоkувати один одного у фейсбуці, не спілкуватись у месенджерах, не спілкуватися із спільними друзями на особисті теми.

Останнє найлегше, адже вони майже не мали спільних друзів. Вони працювали у різних сферах. Діма-айтішник, а Катя-менеджер у моєму улюбленому ресторані. Звідти я її знаю.

А найголовніше – можна було завести інші стосунки, адже вони вільні на рік. Так і вчинили. Якось вони випадково зустрілися у кафе. Катя перша помітила Діму, і довго спостерігала за ним та за дівчиною, яка так сміялася на його жартів.

Але питання у тому, що вона теж була не одна. З нею був чоловік, привабливий багатий, постійний клієнт їхнього ресторану, який доглядав її останнім часом. Раптом Діма обернувся, ніби відчув такий знайомий погляд.

Вони кілька секунд подивилися одне одному у вічі, посміхнулися, і на цьому все. Пройшов рік, і, за два тижні до закінчення терміну, Катя стала страաенно нер вувати. Невизначеність не давала їй спокою. Вона вирішила на день Ікс вийти на роботу. Вже темніло і вона не уявляла, що робити, якщо Діма не з’явиться.

Вона так утомилася чекати. За весь рік не було жодного дня, щоб вона не згадувала про нього. Робочий день закінчувався о восьмій. До виходу вона востаннє перевірила зал, і так, нарешті, побачила Діму.

Він сидів у кутку і весь цей час уважно стежив за кожним її рухом. Так, любі. Ця казка має щасливий кінець. Вони разом уже десять років. У них двоє дітей. Щовечора вони, хвилю ючись, повертаються додому, як на перше побачення.

КІНЕЦЬ.