Квартира над нами довго стояла порожня. Потім туди заселилася жінка із п’ятирічною дитиною. І шум гам зверху став для нас звичайним явищем. Мати із сином говорити нормально не можуть. Лише кричать один одному.

Але шум шумом, а місяці три тому сусіди нас залили. В результаті новенький ремонт у ванній та в коридорі виявився зіпсований. Ми б, напевно, не загострювали увагу, якби сталася якась аварія.

Але річ у тому, що поки сусідка “гуляла” в інтернеті, хлопчик почав наливати ванну, злив заткнув, а потім забув про це. Ось вода й ринула.

Сусідка дуже здивувалася, коли ми прибіrли до неї. Вона навіть не помітила “озера” у себе у ванній та в коридорі. Через це нам тепер міняти проводку, ламінат, шпалери… На закономірне запитання: “Хто нам ремонт оnлачуватиме?”, сусідка закотила істерику.

– Нічого я не nлатитиму! Я мати-одиначка! Це дитина попестилася!

Хто за це ставить претензії?!

– Отже, нехай розуміється суд. – спокійно відповіла я і повернулася до себе. Викликала бригаду ремонтників. Вони зробили калькуляцію. Я звернулася до су ду з позовом сnлатити шkоду. Су д задовольнив позов, а пристави виконують рішення су ду. Сусідка, як завжди, вдарилася у істерику.

– Щоб ти подавилася моїми грошима! Я вам ще покажу “Кузькину матір”! З того дня шум зверху посилився у рази. Поліція не реагує, тому що шумлять “в належний час”. Подруги мені радять звернутися на опіку.

– Ти ж сама розповідала, що вона регулярно кричить на сина. Так нацькуй на неї опіку.

Хто її знає, що вона там із сином витворяє, правильно? От нехай органи й тримають їх у напрузі. Дивишся і втихомиритися. Однак, на такий крок я йди не хочу. Раптом у сусідки відберуть дитину. Мене ж совість замучить. Залишається терпіти і сподіватися, що сусідці самій набриднє.

КІНЕЦЬ.