Два роки тому п0мерла бабуся Вікторії, залишивши їй будинок у селі з великим садом і городом. У дівчини залишилися теплі спогади про те, як вона гралася там у дитинстві та допомагала бабусі по господарству.

Кожні вихідні вона разом з родиною та свекрухою приїжджала на дачу, щоб насолодитися свіжим повітрям і плодами саду. Їхні стосунки зі свекрухою були мирними, без конфліктів і розбіжностей.

Наближався сезон збору врожаю, і Вікторія підготувала все необхідне для приготування варення, компотів та солінь. Однак, приїхавши на дачу, вона з жахом виявила, що вся смородина, аґрус і малина зникли.

Сусіди повідомили їй, що місцеві хлопці могли вдертися на дачу під час збору врожаю, але це пояснення не підходило, оскільки їм знадобився б цілий день, щоб зібрати весь урожай.

Несподівано прибігла тітка Ніна, сусідка, і розповіла, що свекруха Вікторії приїжджала напередодні й пішла з двома великими відрами ягід. Вікторія була розлючена і розгублена.

Вона зіткнулася зі свекрухою, яка незворушно зізналася, що взяла всі ягоди. Вона пояснила, що хотіла забезпечити онуків вітамінами й не могла дозволити собі купувати їх за ринковими цінами.

Вікторія не могла повірити в те, що чує, і висловила своє обурення ситуацією. Тепер їй доводилося купувати все за ринковими цінами, щоб зробити запаси на зиму.

Повернувшись додому, Вікторія розповіла про інцидент чоловікові, який також був вражений діями матері. У відповідь Вікторія вирішила взяти ситуацію під свій контроль і забрала у свекрухи ключі від дачі.

Відтепер свекруха приїжджала на дачу тільки разом з ними, гарантуючи, що подібний інцидент більше не повториться без відома Вікторії.

КІНЕЦЬ.