Ми з Камілою завжди були близькі з дитинства, а життя нас ще більше зблизило. Вона переїхала до столиці на навчання в університет і залишилася там, знайшла роботу і найняла квартиру. Попри відстань, ми ніколи не втрачали зв’язку. Вона приїжджала на канікули, ми часто розмовляли телефоном.

У двадцять років я вийшла заміж, народила доньку.

Рік тому ми з чоловіком вирішили переїхати до столиці, і так збіглося, що ми винаймали житло в тому ж районі, що й Каміла.

Каміла, якій зараз двадцять сім, весь цей час була незаміжня. Мене це спантеличувало, бо вона дуже приваблива жінка. Однак нещодавно вона оголосила, що нарешті почала з кимось зустрічатися.

Я був у захваті від цієї новини й з нетерпінням попросив її познайомити мене зі своїм обранцем. Вона відповіла загадково, мовляв, ще не час.

Зустріч все ж таки відбулася приблизно через місяць. Валерій переїхав до неї, а сестра запросила нас з чоловіком до себе в гості. Коли я вперше побачила її нареченого, то була вражена.

Він виглядав набагато старшим за свої тридцять років, з обличчям, яке натякало на історію зловживання алкоголем.

Він виглядав неохайно, майже як волоцюга.

Ми з чоловіком обмінялися шокованими поглядами. Пізніше ми дізналися, що Вадим був безробітним і ледве закінчив дев’ять класів школи.

Я не могла зрозуміти, чому моя освічена, красива і розумна сестра опинилася з ним. Я намагалася поговорити з нею про те, що мене турбує, але вона кричала на мене, вимагаючи, щоб я не втручалася в її життя. Вона навіть заявила про своє бажання мати від нього дитину, що привело мене в жах.

Сама думка про те, що вона може мати дитину від такої людини, як він, здавалася мені огидною. Мені було важко збагнути, чому вона вирішила бути з ним, коли, здавалося, в цьому немає жодної логіки, якими б різноманітними не були смаки людей.

КІНЕЦЬ.