Нещодавно ми з чоловіком досягли нового рубежу – ми купили нашу першу квартиру. Після півроку роботи за кордоном ми нарешті зібрали достатньо для початкового внеску.

Хоча це була лише однокімнатна квартира – ми були раді мати власне житло. Нашим першим відвідувачем була літня сусідка, яка принесла нам печиво та кімнатну рослину, щоб відсвяткувати наше новосілля.

Поки ми разом пили чай, вона ділилася історіями про інших мешканців квартири, що було дуже повчально для нас. Наступного дня вона знову прийшла до нас, попросивши обміняти сотку, заявивши, що їй треба заплатити за свою газету. Стурбована її візитом, я, проте, швидко надала їй необхідний розмін.

Але невдовзі на мене чекало потрясіння: коли пізніше я спробувала розплатитися тієї сотенною купюрою в магазині , касир повідомив мені, що вона фальшива.

Інцидент був досить бентежним і залишив у мені почуття провини та підозри. Ми з чоловіком не могли повірити, що наша літня сусідка могла навмисно обдурити нас.

Ми припустили, що вона сама стала безневинною жертвою шахрайства. Але коли вона повернулася, цього разу бажаючи обміняти тисячну купюру, я відмовилася, пославшись на відсутність у мене готівки.

Через кілька днів інші наші сусіди повідомили, що в молодості ця жінка була засуджена за шахрайство. Це одкровення змусило нас запитати себе: чи настільки безневинна наша добра стара сусідка, як нам здалося на перший погляд.

КІНЕЦЬ.