– Коханий, завтра ми їдемо відпочивати на дачу! – тоном, який не передбачав заперечень, заявила Сергію його дружина Люда.

Вигляд при цьому вона мала рішучий і дещо войовничий. Люда оголосила, що їй набридло ліниве лежання на дивані, хочеться сонця, свіжого повітря, смаженого на вугіллі м’яса і відпочити нарешті від сусіда, який свердлить кожні вихідні вже другий місяць.

Сергій теж сильно захотів єднання з природою. Він мрійливо чухав живіт, уявляючи, як стоятиме з пляшкою пінного біля мангалу, насолоджуватися музикою, що ллється з радіо, і вдаватися до високих думок.

Але весь його благодушний настрій змило, як тільки дружина сказала “ну, і мама моя дещо попросила на дачі зробити”.

– Вона сказала, що там нічого особливого немає, упораємося швидко, а потім два дні відпочиватимемо на природі, – поспішила пояснити Люда, помітивши, як в її чоловіка змінюється обличчя.

У повітрі виразно запахло якоюсь підставою, але цей запах перебивався ароматом шашлику, що шкварчав на вугіллі, тому, легковажно махнувши рукою, Сергій погодився на поїздку.

Люда радісно верещала, швидко цмокнула чоловіка кудись у район лівого ока і помчала до магазину, затарюватися м’ясом та всім іншим, що необхідно для хорошого дачного відпочинку.

Вранці Сергія підняли ні світло ні зоря, Люда, трохи збуджена майбутньою подорожжю, підганяла чоловіка добрим словом і не менш добрими, але більш чутливими стусанами в спину.

– Треба встигнути на першу електричку. Там і народу має бути поменше, і спека ще не підійшла, – пояснювала вона своє нелюдське раннє пробудження.

Сергій тільки зітхав, зображуючи покірність її сваволі. Тепер він був схожий на ослика, бо був обвішаний поклажею, а за настроєм ще й одного конкретного ослика, який примудрився втратити власний хвіст.

Діставшись до вокзалу, Сергій окинув поглядом натовп, що зібрався на пероні, і свиснув. Мабуть, всі дачники користувалися тією ж логічною схемою, що і його дружина – зранку, щоб не було жарко, поки всі сплять.

– У дурнів думки сходяться, – хмикнув Сергій.

– Генії мислять однаково, – крізь зуби поправила чоловіка Люда, намагаючись приховати збентеження.

Сергію довелося взяти він роль криголама, пробиваючого шлях серед людських хвиль. Люда намертво вчепилася в ремінь чоловіка і намагалася не відставати, періодично погрожуючи залишити чоловіка одразу і без дружини, і без штанів.

У вагоні панувала інтимна атмосфера, бо людей втиснулося стільки, що не притискатися до когось було просто неможливо.

Двері електрички зачинилися, і Люду з силою вдавило в Сергія. Тоді вона вперше пораділа, що чоловік від’їв собі невелике пузико, Люді було хоча б м’яко впиратися в нього.

До своєї станції подружжя дісталося вже добряче пом’ятими, а ще ледве не залишилися без продуктів, бо пакет намертво застряг між пасажирів і не хотів виходити разом із чоловіком. Але у нерівній боротьбі Сергію вдалося відбити пакет із харчами.

– Здобувач, – хитро посміхалася Люда, а Сергій гордо підняв голову, він вважав, що йому є чим пишатися.

Діставшись до дачі, Сергій з полегшенням стягнув з себе рюкзак, склав усі торбинки і розтягнувся на лаві біля ганку. Усі, муки закінчилися, тепер буде блаженний відпочинок.

– Сергвй, там мама мала залишити записку на столі, що зробити треба, знайди її, будь лакска, – пролунав голос дружини звідкись з боку кухні.

Сергій неохоче підвівся і пішов у кімнату, шукати давню скрижаль, яка розповість про них із майбутньою дружиною. На столі Сергій виявив лише один предмет, який на записку був схожий слабо.

Записка – це щось коротеньке і нешкідливе, а тут лежав аркуш формату А4, списаний дрібним рукою почерком тещі. І це все Сергію та Люді належить зробити “заодно” з відпочинком на дачі.

Сергій почав читати і судорожно проковтнув ком, що підібрався до горла. Від Геракла чекали менше подвигів, ніж чекала від них теща.

– Ну що там? – підлізла під руку Сергію Люда. Забравши з його ослаблих пальців мамину “записку” Люда почала читати.

Сергій у цей час безвольно звалився на диван. Ні, вони сюди не відпочивати приїхали, вони сюди приїхали на каторгу.

– Так, ще полити помідори, підв’язати огірки і… – вчитувалася до маминого почерку Люда.

– І потім ми можемо з тобою вирушати на бал, – з’їдлив Сергій.

Люда задумливо на нього подивилася поверх аркуша, потім стрепенулась і заявила, що нічого страшного нема. Зараз ще ранок, якраз надвечір усе зроблять, а там можна буде і баньку затопити, і шашличок посмажити.

– Давай-давай, піднімайся, бо ніякого шашлику нам не буде видно! – невиправдано бадьоро зажадала від Сергія дружина, але той відмовлявся подавати ознаки трудового ентузіазму. – Гаразд, лежи, сама все зроблю, і хай тобі буде соромно!

– Шантажистка! – пробурчав Сергій і почав підніматися з дивана.

А далі день закрутився. Завдань було багато, всі різноманітні, дуже термінові і дуже важливі. Ось і кидалися Люда з Сергієм від однієї грядки до іншої, від огорожі до ганку, від колодязя назад до грядок.

До вечора їм не хотілося вже нічого, але вони встигли так забруднитись, що лазню треба було топити однозначно. А поки топилася лазня, були поставлені смажитися шашлики, бо за день вони тільки бутербродами і харчувалися.

Але втома брала своє, тому ні віддати належне шашлику, ні вслухатися звуки природи сил вони вже не мали. Хотілося просто щось закинути в шлунок, помитися і спати.

Сергій вийшов із лазні в бадьору прохолоду вечора і одразу ж зрозумів, що щось сталося. Люда сиділа на ганку.

– Там, виявляється, два аркуші були, просто вони між собою злиплися. Тож ми ще не все зробили, – убитим і якимось безбарвним голосом простягла Люда, передаючи листи Сергію.

Той постояв зі злощасними листами в руках, а потім просто кинув їх у мангал, що догоряє. Полум’я швидко поглинуло папір і все, що на ньому було написано.

– А ми нічого не бачили. Тому завтра у нас вільний день, бо сьогодні ми були молодці і переробили купу справ, – суворо заявив Сергій. Вони переконалися, що писульки тещі прогоріли разом із вугіллям, а потім вирушили спати. Завтра на них чекає справжній відпочинок.

КІНЕЦЬ.