Із самого початку у нас зі свекрухою були розбіжності. Вона не схвалювала мене з першого дня. У мене не було університетської освіти, я не походила з привілейованого “роду” і не була схожа на фотомодель.

Але мій чоловік теж не був красенем, і його університетський диплом, отриманий тільки для того, щоб догодити матері, припадав пилом десь у її будинку.

Він не мав професійної роботи. Після весілля ми жили на орендованих квартирах, і свекруха приїжджала щотижня. Кожен візит спонукав мене ухилятися від неї, якщо була така можливість.

Після народження нашого сина ухилятись було вже неможливо. Я мовчки ковтала критичні зауваження моєї свекрухи вже зі страху. Щоліта ми з чоловіком шукали втіхи у моєї прабабусі на березі Чорного моря.

Вона пішла з життя рік тому, залишивши мені трикімнатну квартиру. Ми з чоловіком вирішили зробити її своїм будинком, що викликало шквал скарг від моєї свекрухи на те, що ми відбираємо в неї онука.

Вона навіть хотіла, щоб я продала квартиру на березі моря і ми мешкали по сусідству. Мені було смішно. Тим не менш, вона знайшла спосіб бути поряд з нами.

Стверджуючи, що її здоров’я потребує морського повітря, вона почала благати жити з нами. Але ми з чоловіком розуміли, чим це загрожує.

Ми вирішили, що вона продасть свою квартиру, і на виручені гроші купимо їй квартиру в нашому новому місті на березі моря. Я остаточно вирішила: якщо вона спробує правити моїм будинком і втручатися в моє життя – я готова дати їй відсіч.

КІНЕЦЬ.