Таїсія Єгорівна, одягнена і лежачи на вже застеленому ліжку, прислухалася до тиші, що огорнула квартиру. Вона очікувала тихого клацання замка, коли невістка повернеться з нічної зміни.

Частота нічних чергувань Ілони спантеличувала Таїсію Єгорівну. Їй було цікаво, чи невістка сама обирала ці зміни, чи ділила їх з кимось іншим, оскільки це залишалося незрозумілим. Син Таїси, схоже, звик до такого графіку або, можливо, вважав його прийнятним.

Таїсія Єгорівна мусила йти з квартири на цілий день, повертаючись увечері, коли син мав бути вдома. Хоча її прямо не просили піти, Ілона часто скаржилася на те, що присутність свекрухи заважає їй спати вдень. Здатність Ілони прокидатися від найменшого шуму контрастувала зі схильністю Таїсії Єгорівни до неспокійного сну. Свекруха часто впускала ключі або навіть випускала з рук книгу через свою схильність до дрімоти.

Літня жінка намагалася виходити з дому раніше, сподіваючись уникнути зустрічі з невісткою. Однак, на її превеликий жах, усі двері виявилися зачиненими, замкнувши її всередині в холодний і сніжний день.

Тепер вона терпляче чекає, знаючи, що невістка скоро приїде. Невістка переодягнеться, прийме ванну, і як тільки вона приляже, саме тоді Таїса планує втечу.

Зазвичай свекрусі було б безпечно піти після того, як Ілона прийме ванну, приблизно через пів години. Однак Таїсія вирішила почекати трохи довше з ввічливості. Вона хоче переконатися, що Ілона повністю зайнята телефонною розмовою, скаржачись подругам на нібито важке життя зі свекрухою.

Але насправді, хто тут винен? Це була ідея Ілони, щоб Таїса переїхала до них, припускаючи, що її онук з дружиною можуть жити у квартирі свекрухи, тим більше, що на підході новий член сім’ї. Ілона стверджувала, що це була ідея Таїсії Єгорівни. Також вона стверджувала, що свекруха одна в такому великому будинку і повинна задовольнятися лише однією кімнатою.

Перше житло свекрухи – двокімнатна квартира в п’ятиповерховому будинку з непоганим ремонтом. Її чоловік раніше зробив у ній ремонт, утепливши лоджію та балкон і встановивши на них красиві рами. Він запевнив Таїсію, що ремонт був достатнім, зазначивши, що замінив труби та підлогу, залишивши їй комфортний простір.

Він не вважав ці матеріали сучасними; підлога була зроблена з сосни, дошка до дошки. Як він і передбачав, він поїхав, а вона залишилася.

Однак вона не прожила на самоті й року. Поступилася бажанням невістки та сина. Онук не висував жодних вимог, але його вагітна дружина Марина не раз натякала, попереджаючи про наслідки її впертості.

Слід зазначити, що Марина зі свекрухою взагалі не дуже добре уживалися на одній кухні. Це призвело до того, що Ілона проміняла норовливу невістку, яка, на її думку, була досить вимогливою, на більш спокійну і поступливу Таїсію.

Пенсіонерка довго опиралася цим змінам, максимально тримаючись за свою незалежність. Однак, коли рідний син подивився на неї з докором і спробував умовити, пообіцявши окрему кімнату і звільнивши від обов’язків по прибиранню і приготуванню їжі, Таїсія Єгорівна, нарешті, поступилася.

Попередження “вона не визнає чужих рук” мало б зупинити Таїсію Єгорівну, але вона лише м’яко хихикнула і погодилася на домовленість, зосереджена на словах сина.

Її речі не перевозили, все залишилося так, як і було на новому місці проживання. Оскільки молодята ще нічого не придбали для себе, Таїсія перебрала свій одяг і дещо віддала. У неї за все життя накопичилося чимало вбрання, і вона завжди думала, що колись воно може стати в пригоді. Однак вона зрозуміла, що більшість її друзів живуть далеко, на іншому кінці міста, і їй важко знайти нагоду, щоб одягнути ці речі, або людей, з якими можна ними поділитися.

Таїсія Єгорівна виділяла зі своєї пенсії тисячу гривень на оплату комунальних послуг і ще тисячу – на харчі, залишаючи собі зовсім небагато грошей на різні витрати. Вона самостійно розпоряджалася своїми фінансами, сама вирішуючи, як використовувати гроші. Однак реакція її сина була не надто радісною, коли вона вперше поклала гроші на стіл, а невістка негайно сховала купюри в шафку для сімейного бюджету.

З відчуттям свободи свекруха вислизнула з дому і зачинила за собою двері. Сьогодні вона планувала максимально використати ранок, поки ще було прохолодно. Першим у списку був візит до поліклініки, де вона терпляче чекала, наче в черзі до лікаря. У просторому коридорі клініки стояли зручні дивани, і вона могла прогулятися довкола найближчих магазинів, щоб зігрітися.

Однак її серце тужило за книжковим магазином на десятому поверсі. Таїсія Єгорівна мала намір провести там добрих півтори години, неквапливо розглядаючи книжкові полиці. Вона знімала пальто та акуратно клала його на пуф, що стояв поруч, насолоджуючись часом, ретельно обираючи й читаючи книги. Закінчивши одну, вона брала іншу, насолоджуючись багатством літературного вибору.

Ближче до вечора, коли вона трохи втомлювалася і хотіла спати, вона залишала найкраще наостанок – бібліотеку. Там вона могла неквапливо досліджувати читальний зал, обираючи книгу, щоб зануритися в неї й, можливо, випадково задрімати під час мирного читання.

Таїсія намагалася допомагати по господарству, але так і не змогла догодити Ілоні. Її старання зустрічали несхвалення – пересаджувала квітку не в той горщик, неправильно прасувала білизну, пекла печиво, яке вважали надто жирним і залишали не з’їденим.

Вдень, коли невістка на роботі, Таїсія Єгорівна насолоджується спокійною атмосферою власної квартири. Тепло і тиша дарують відчуття комфорту.

Але її серце тужить за своїм справжнім домом, за місцем, яке вона все ще вважає своїм, але документи на яке ще треба переоформити. Вона має пільгу на оплату, яка дає їй право на власність. У зв’язку з майбутнім перебуванням Марини в пологовому будинку, Таїсія обмірковує можливість повернення додому, поки молода пара перебуває у від’їзді.

Попри свої думки, вона знає, що немає сенсу обговорювати це з ними. Вони напевно відмовлять і не погодяться на її пропозицію. Проте вона вирішує взяти справу у свої руки.

Вона планує зібрати валізу з речами та переїхати до власної квартири, навіть якщо це буде лише однокімнатна кімната. Вона вважає, що молода пара може зайняти ізольовану кімнату, а вона буде жити в решті власного простору.

Таїсія твердо переконана у своєму праві жити так, як вона звикла, а якщо їм це не подобається, вони можуть знайти місце, яке їх влаштує. Адже квартира все одно юридично належить їй.

Занурена у свої думки та плани, Таїсія стоїть на ескалаторі, пробираючись через великий торговий центр. Вона вважає такі торгові центри зручними, оскільки ніхто не звертає уваги на те, хто куди йде, і вона може непомітно користуватися зручностями без жодних перешкод.

Розмірковуючи про попередній випадок, вона розуміє, що наступного разу їй варто повернутися додому на вечерю. Вона згадує, що згадувала про візит до Макарівни, але її не запросили до столу, вважаючи, що вона вже поїла.

Соромлячись взяти перекусити з дому, Таїсія повернулася додому майже одразу після сина. Як вона і підозрювала, син був у піднесеному настрої і запитав про те, як пройшов день. Перш ніж вона встигла відповісти, Ілона поділилася несподіваною новиною – Марину відвезли до пологового будинку, припускаючи, що вона може народити цієї ночі.

Серце Таїсії Єгорівни тьохнуло від усвідомлення. Це був момент, на який вона так довго чекала – ідеальна можливість переїхати до власного будинку. Іншого шансу може не бути, і вона повинна була поставити молоду пару перед цим фактом. Крім того, вона вважала, що може бути дуже корисною для недосвідчених батьків. Їм потрібен був би хтось, хто міг би їх направляти й сидіти з дитиною.

З цими думками в голові Таїсія спокійно повечеряла, не беручи активної участі в розмові. Після цього вона пішла прямо до себе в кімнату і напрочуд швидко заснула, ймовірно, пригнічена рішеннями, які їй потрібно було прийняти.

Ось що значить зібратися з силами перед вирішальним днем! Саме такі думки промайнули в її голові, коли вона прокинулася вранці. Вона почувалася бадьорою, сповненою енергії та надії на краще. Син і невістка, здавалося, ще спали, а у квартирі було тихо. Невже вони вже пішли? Поглянувши на годинник, вона зрозуміла, що їх дійсно немає вдома.

Швидко одягнувшись і переконавшись, що у квартирі вона одна, вона зібрала сумку з найнеобхіднішими речами. Решту речей син мав привезти пізніше. Після цього вона викликала таксі.

Ключі від старої квартири все ще були у неї, і вона навіть сховала додатковий комплект на випадок, якщо вони коли-небудь змінять замки. Хоча вона сумнівалася, що вони це зроблять, адже її замки були міцними та в чудовому стані.

Водій таксі висадив її біля під’їзду, і вона сподівалася, що не зіткнеться з сусідами. На щастя, удача була на її боці, і вона нікого не зустріла. Вона вирішила про всяк випадок подзвонити у двері та уважно прислухалася. Здавалося, всередині нікого не було. Гліб, її онук, був на роботі, навіть якщо його дружина в лікарні. Він не повернеться додому до вечора, напевно, теж поїде до Марини в лікарню. Вона не могла не цікавитися, як там Марина – народила вже чи ні?

Господиня нарешті увійшла до власного будинку, і відчуття повернення принесло їй величезну радість. Вона з любов’ю провела руками по одвірках, згадуючи чоловіка, який про все подбав. Здавалося, що його дотик закарбувався на кожному куточку будинку.

З полегшенням вона помітила, що молода пара ще не зробила жодних серйозних змін. Вони могли б легко знести стіни й створити відкриті студії, або навіть об’єднати кухню з вітальнею.

Таїсія Єгорівна захоплювалася тим, наскільки добре доглянута її власність. Кімнатні рослини, здавалося, процвітали під доглядом Марини, і вона цінувала зусилля молодої дівчини. Хоча вони не завжди сходилися в думках, це не мало значення. Таїсія за життя теж не завжди ладнала з власною свекрухою і бабусею. Але вона була впевнена, що з Мариною все буде інакше. Між ними не буде жодних причин для конфліктів чи розбіжностей.

Зайшовши на кухню, вона зазирнула в холодильник і помітила пакет із залишками кефіру. Вона вирішила приготувати до приїзду улюблені млинці Гліба. Він любив бабусині млинці, і вона хотіла приготувати їх з любов’ю і передчуттям. Їй також спало на думку приготувати їх негайно; можливо, Гліб повернеться після обіду, і вони зможуть насолодитися ними разом.

Незабаром будинок наповнився чудовим ароматом кориці, коли Таїсія милувалася стопкою пишних млинців, які вона щойно спекла. Задоволена, вона взяла пробу і заварила свій фірмовий свіжий чай з м’ятою і чебрецем, як робила це раніше. Баночки з травами все ще стояли на звичному місці зі щільно закрученими кришками, а в її квартирі, здавалося, нічого не змінилося за останні пів року, за винятком кількох додаткових тарілок і одягу на стільцях.

Повернення додому принесло Таїсії Єгорівній величезну радість. Розпакувавши сумку з речами, вона вирішила, що цієї ночі спатиме на дивані в коридорі. Це не мало значення: перебування у власному домі приносило їй задоволення і комфорт. Вона лягла на диван і знайшла його м’яким і затишним, що змусило її задрімати, поки не повернувся Гліб.

Згодом Гліб прийшов, відчинивши двері своїм ключем. Солодкий аромат наповнив його ніздрі, і він миттєво зрозумів, що його бабуся там. Вона, напевно, спекла його улюблені млинці та прийшла привітати його, знаючи про його тимчасову самотність. Він відчув гордість за бабусю і подумав про сюрприз, який вони приготували для неї – їхню донечку, яку назвали Таїсою, на її честь.

З любов’ю дивлячись на Таїсію Єгорівну, Гліб розігрів млинці й налив запашного чаю з термоса. Йому було добре з бабусею, і він зрозумів, як вони були неправі, коли так з нею поводилися, хоча він особисто не був причетний до цього. Вона ніколи не згадувала про кривду і завжди проводжала його з теплотою.

Повернувшись до кімнати, Гліб побачив, що Таїсія все ще лежить на спині й сяє своєю милою посмішкою.

По сусідству потім поповзли плітки:

– “Щаслива Єгорівна пішла! Мабуть, солодко заснула”.

КІНЕЦЬ.