Два роки тому, коли моя єдина дочка оголосила про свої плани вийти заміж, я, не роздумуючи, віддала їй нашу двокімнатну квартиру і переїхала до квартири своєї матері.

Я розсудила, що так буде зручніше для моєї роботи – і що моя дочка повинна мати свій простір. Я сама виховувала Христину після відходу чоловіка на той світ, коли їй було всього 8 років. Моя мати дуже допомагала нам.

Не знаю, як би я без неї справлялася. Після того, як Христина закінчила університет, знайшла роботу і побралася, я планувала перевезти маму до себе, а молодятам дозволити жити в її квартирі.

Але мої майбутні свекри не погодились на цей план. Вони стверджували, що для майбутніх онуків квартира моєї мами буде надто тісною. Саме з цієї причини після їхнього весілля я переїхала до мами.

Свекруха моєї дочки почала тиснути на мене, вимагаючи зробити ремонт у квартирі, що, звісно, мене здивувало, бо я залишила її чистою та доглянутою.

Вартість ремонту для неї була дуже високою, до того ж квартира не належала її синові. Незважаючи на те, що я мала ключі від колишнього житла, я рідко приходив туди без запрошення. А ось свекруха моєї доньки була постійним гостем.

Якось у суботу я поїхала за покупками до свят та вирішила завезти зайві продукти до дочки. Прийшовши без попередження до обіду, я застала там свекруху за чаєм.

Вони активно обговорювали новорічне меню, збираючись відзначати свято на моїй старій квартирі. На моє розчарування, про нас з мамою забули… Біль від того, що дочка так швидко наплювала на мене, була дуже гіркою.

КІНЕЦЬ.