Аня сиділа за телевізором, захоплена переглядом свого улюбленого серіалу, коли раптово пролунав дверний дзвінок. Несподіваний інцидент перервав її занурення у захоплюючий сюжет, і вона поспішно вимкнула телевізор. Серце почало битися трохи швидше, оскільки вона не чекала на жодних гостей.

Незважаючи на невелику тривогу, Аня підвелася з дивана і попрямувала до коридору. Вона прочинила двері, щоб заглянути в під’їзд, і її очі розширилися від подиву. На порозі стояв її чоловік, Максим, у розірваному одязі та очима, сповненими болю та переляку.

-Максим! Що з тобою трапилося?

– Вигукнула Аня, охоплена змішаними почуттями жаху та полегшення.

Вона відчинила двері повністю і поспішила підтримати його, допомагаючи йому увійти до будинку. Максим повільно пройшов через поріг і впав на кушетку у вітальні; його руки почали тремтіти від втоми і напруження. Аня, подолавши свою власну паніку, одразу ж почала ставити запитання. -Максим, що сталося?

Чому ти у такому вигляді? – спитала вона, намагаючись придушити тривогу у своєму голосі. Максим, важко дихаючи, звів очі й глянув на неї. На його обличчі було багатостраждальне вираження, і він почав розповідати історію.

-Люба, я потрапив у біду. Мене пограбували та побили. Я йшов додому, коли зіткнувся з бандою на вулиці.

Я намагався чинити опір, але їх було багато. Вони забрали у мене гроші, а потім просто кинули мене на узбіччі, – відповів Максим, намагаючись упоратися з емоційною травмою. Аня була вражена цією історією. Вона сіла поряд із Максимом і обняла його, відчуваючи його тримтяче дихання.

– Мій бідний, я така рада, що ти в безпеці. Я мало не знепритомніла, коли побачила тебе в такому стані. Ми подбаємо про тебе, і ти скоро одужаєш, – заспокійливо прошепотіла вона, притискаючи його до себе.

З цього моменту розпочалася довга ніч відновлення та підтримки. Аня надала Максиму першу допомогу, акуратно очищаючи його рани та перев’язуючи їх.

Незабаром вони сіли на кухні, взявши чашки гарячого чаю, і Максим продовжив розповідь. Він розповів Ані про свою дорогу назад додому після роботи, і про те, як він відчув, що його переслідують.

Незважаючи на свої побоювання, він не став звертати увагу на передчуття і рушив уперед. Але реальність перервала його розслабленість, коли він зустрів банду на вузькій вулиці. Їхній напад був несподіваним і жорстоким. Аня слухала кожне слово, переживаючи всі страждання, які Максим переніс годинами раніше.

Її серце наповнилося гордістю та любов’ю до нього за його мужність і силу у такій безнадійній ситуації. Коли Максим закінчив свою розповідь, Аня взяла його руку і сказала: – Максиме, ми впораємося разом.

Ти не самотній у цій боротьбі. Ми будемо йти рука об руку, поки ти не одужаєш повністю. Максим посміхнувся. Він був вдячний за підтримку, що вона йому надавала. – Дякую, Аня. Я такий щасливий, що ти зі мною. Твоя любов і турбота – все, що дає мені сили та віру в майбутнє.

КІНЕЦЬ.