Багато років тому мої батьки залишили мені маленький будиночок на околиці міста. Це було напівзруйноване приміщення з дахом, що протікав, і гниючим паркетом.

Продаж був неймовірним варіантом. Натомість ми вирішили відремонтувати його, мріючи переїхати туди, як тільки наша дочка Ганна закінчить навчання у школі. Наші родичі поставилися до цієї мрії скептично, висміюючи нашу мрію перетворити стару халупу на затишний будинок.

Анітрохи не збентежившись, ми продовжили ремонт, не звертаючи уваги на їх негатив. Через два роки, коли наша дочка закінчила школу, ми вручили їй ключі від нашої міської квартири і переїхали в наш чудово відремонтований будинок.

Незважаючи на те, що ми взяли кредит, ми були задоволені, оскільки тепер ми мали бажаний комфорт і затишок. На жаль, під час всього процесу відновлення ми не отримували жодної допомоги – ані фінансової, ані фізичної – від наших родичів.

У нашому саморобному будинку була велика кухня з видом на мій улюблений сад, чотири спальні, дві ванні кімнати, літній душ та басейн. Ми вирішили влаштувати вечірку з нагоди новосілля. Це, однак, виявилося серйозною помилкою. Прийшли наші родичі, звеличуючи хвалу, але знову не допомагаючи.

Моя свекруха незабаром стала постійним гостем, насолоджуючись усіма зручностями. Група гостей йшла за іншою, кожен завдавав збитків і потрясінь, не пропонуючи жодної допомоги.

Відчайдушно потребуючи відпочинку, ми з чоловіком прийняли запрошення друга провести кілька днів у їхньому гірському будиночку. Ми залишили наш будинок під опікою сусідки тільки для того, щоб повернутися і знайти його цілим та неушкодженим.

Моя свекруха обдурила сусідку, таємно виготовила дублікат ключа та влаштувала хаос у нашому домі. Це було останньою краплею.

Мій чоловік прогнав наших родичів, погрожуючи судовим позовом за завдану ними шкоду. Після цього ніхто з них не наважувався наблизитись ні до нас, ні до нашого будинку.

КІНЕЦЬ.