Мене звати Богдан, і мені 58 років. Скажете, що у такому віці люди не розлучаються? А я скажу,що навпаки. Після розриву з Лідією я вирішив зробити перерву в знайомствах і зосередитися на власному житті та інтересах.

Мені подобалося проводити час з моїми дорослими дітьми і зустрічатися зі старими друзями. проте в глибині душі я все ще відчував тугу за спілкуванням і любов’ю.

Одного разу, відвідуючи фотовиставку, я познайомився з жінкою на ім’я Анна. Вона була приблизно мого віку, з теплою посмішкою і лагідною поведінкою.

Ми розговорилися, і мене одразу ж привабили її розум і почуття гумору. Під час розмови я виявив, що у нас багато спільних інтересів, включаючи любов до мистецтва і подорожей.

На відміну від моїх попередніх стосунків, Анна була організованою та охайною, що було приємною несподіванкою. Вона також пройшла схожий життєвий шлях, з дорослими дітьми і минулим шлюбом. Ми знаходили розраду в компанії одне одного, ділилися історіями про наше минуле і мріями про майбутнє.

Коли наш зв’язок став міцнішим, я запросив Анну до себе додому на вечерю. На мою радість, вона чудово готувала, і ми провели вечір, сміючись, згадуючи і насолоджуючись компанією одне одного. Минули тижні, і ми стали нерозлучними.

З Анною було відчуття комфорту і взаєморозуміння, якого я ніколи раніше не відчував. Нам не потрібно було йти на компроміси щодо наших цінностей або намагатися змінити одне одного; ми  підтримували пристрасті один одного.

Згодом ми познайомили наших дорослих дітей. І вони, на диво, схвалили наш вибір. Ось так майже у 60 років можна почати нові стосуники,відчувати легкість та радість в серці. Головне, не соромитися й не думати, що скажуть інші.

КІНЕЦЬ.