Ми з моїм чоловіком та двома дітьми жили та раділи життю у місті. Там у нас була 3-кімнатна квартира, яку ми з чоловіком куnили за власні гроші. Своєю сім’єю я завжди пишалася і вважала себе щасливою людиною, адже мати таку сім’ю, як у нас – справжнє щастя. Ось справи з моїми батьками завжди були не такі добрі.

Мама з татом постійно сварилися, коли я була маленькою. Вони ніколи не любили один одного, раз у раз чіплялися до кожної дрібниці, і я не пам’ятаю жодного дня, щоб у нашому домі не було свароk і криків. Напевно, саме тому моєю найбільшою мрією завжди було створення щасливої родини. На щастя, це мені вдалося.

Одного разу в місті нам стало душно, тому що наші з чоловіком роботи мали такий характер, що ми могли працювати і з села, аби там був зв’язок, ми вирішили перебратися в селище, ближче до моєї мами. Що б там у дитинстві не трапилося, мама ж завжди зрозуміє та підтримає… ну, я так думала до переїзду.

Ми здали свою квартиру в місті, а самі перебралися в будиночок навпроти будинку мами. З грошей від оренди міської квартири ми nлатили оренду будиночка, і в нас ще залишалися гроші при цьому. Іноді я водила дітей до мами, щоби ми з чоловіком могли сконцентруватися виключно на роботі деякий час.

Мама з онуками сидіти не любила і робила це вкрай неохоче. Незабаром вона почала сkаржитися на шум від них (хоча мої діти, навпаки, дуже тихі хлопці), а потім взагалі зажадала у нас грошей на продукти для дітей, хоча ми все з собою носили.

Якось, повернувшись із санаторію, мама заявила, що їй потрібно дещо з ким мене познайомити.

Так як вона давно була в роз лученні з татом, вирішила на відпочинку час не марнувати і познайомилася з Анатолієм, який вже звідти одразу переїхав жити з мамою.

Не минуло й місяця, як Анатолій жив із мамою, коли мама одного разу постукала до нас і з незграбною усмішкою сказала, щоб я більше не приводила до неї дітей, адже «Анатолію діти не подобаються».

Вона сказала, що сама час від часу заглядатиме до нас. Після цього я з мамою більше не спілкувалася, і вже ніхто з нас не прагнув відновити це спілкування.

КІНЕЦЬ.