Якось несподівано зателефонувала тітка і сказала, що двоюрідний брат із дружиною приїде, щоби привітати Славу з днем народ ження. Взагалі його день народ ження був учора, але я востаннє Володю бачила десять років тому і була не nроти.

Я його заздалегідь попередила: -Ви з Аллою тільки приходьте не раніше семи, щоб чоловік був удома.

-З Аллою? – здивувався брат.

-Так я з нею роз лучився вже п’ять років як! Такого я не очікувала, адже з Аллою вони майже п’ятнадцять років разом прожили, проте я нічого не сказала.

Лізти в свою справу не хотілося. Нова дружина Володі була на років десять молодша за нього. Вони приїхали на три години раніше. Володя почав обурюватись, що Слави немає вдома.

-Він що ну тебе такий зайнятий? Тон брата мені зовсім не сподобався.

-Ну так, зварювальник третього розряду. Його на роботі всі дуже шанують. -Ой Лєнка, не могла солідніше мужика знайти, – розсміявся Володя.

Наступні години він у знущальному тоні обговорював оздоблення нашої квартири, мого чоловіка, нашу машину і самовдоволено розповідав про те, як відсудив у kолишньої дружини її майно. Його молода дружина підтакувала. Я подумки дякувала Богові за те, що чоловіка мого вдома не було.

Він би таке терпіти не став, набив би на хабі морду і мав би рацію. Коли час почав наближатися до семи, я підсуєтилася.

-Володя, мені здається, що вам час.

-Виганяєш чи що? – здивувався брат.

-Саме так, сподіваюся, що більше не прийдете. Я мило посміхнулася …

КІНЕЦЬ.