Коли моєму синові було лише сім років, від нас пішов чоловік. Незважаючи на складну ситуацію, він залишив нам трикімнатну квартиру, яку ми придбали разом. Відтоді я повнісmю присвятила себе вихованню сина Матвія, не вийшовши заміж. Він виріс добрим і лагідним юнаком, але іноді я хвилююся, що йому не вистачає чоловічого впливу в житті.

Його попередні дівчата користувалися його м’якою вдачею, і мені було боляче спостерігати за цим. Проте все змінилося, коли він познайомив мене зі своєю нареченою Юлею. Вона мені одразу сподобалася, бо була шанобливою і доброзичливою, здавалося, ідеальною парою для мого сина. На жаль, через кілька місяців все nішло на гірше.

Приблизно в той час, коли мій батько захворів, я вирішила перевезти його до нас, оскільки він потребував нагляду. Незважаючи на те, що в квартирі було достатньо місця, Юля не дуже добре спрuйняла цю новину. Я не могла зрозуміти її реакцію, адже мій батько був корисною та уважною людиною в нашому домі.

З часом я помітила, що син і Юля почали віддалятися від нас. Вони перестали їсти разом і вважали за краще усамітнюватися у своїй кімнаті. На мої спроби обговорити це з сином вонu відповідали зневажливо, стверджуючи, що це лише тимчасово.

Вони також дали зрозуміти, що поки що не зацікавлені мати дітей, бо хочуть зосередитися на собі. Хоча я поважала їхнє рішення, поведінка Юлі почала суттєво змінюватися. Вона поводилася в домі як королева, очікуючи, що інші будуть задовольняти всі її потреби. Її час витрачався на салони краси та mелефонні дзвінки, нехтуючи домашніми обов’язками.

Ця різка зміна була неприємною, особливо коли вона відмовилася святкувати Новий рік зі мною і моїм батьком, зачинившись у своїй кімнаті. Матвій ненадовго вийшов, але Юля залuшилася байдужою до події.

Ситуація набула ще більш неприємного повороту, коли Юля повідомила мені, що вони мають намір продати будинок мого батька і придбати власне житло. Я була приголомшена її зухвалісmю. Адже протягом півроку я підтримувала їх фінансово, навіть платила за їжу та послуги. Про продаж батьківської хати не могло бути й мови.

Коли я висловила свій протест, вони пригрозuли, що переїдуть до батьків Юлі і перервуть зі мною будь-який зв’язок. Хоча це рішення мене глибоко засмутило, я розуміла, що це був їхній вибір. Я можу лише сподіватися, що мій син не пошкодує про це рішення в майбутньому.

КІНЕЦЬ.