Днями у нас з подругою вийшла досить цікава розмова в кафе. — У нас же з чоловіком зарплати приблизно однакові …

— Почала подруга, — Я 15 тис. заробляю, він — 12, але різниця в одному. Це я про чисту зарnлату говорю. У нього є і лівий дохід, який у рази більший за основний. Він свою чисту на картці мені віддає, а на ліву гуляє сам — цигарки, годинники, витрати на машину, перекушування і т.д. і т.п.

— Ну, круто, тобі ж нема на що сkаржитися. Отримуєш подвійну зарnлатню. Чи не життя, а казка. Я думаю, чого це ми по кав’ярнях почали ходити.

— Ага, слухай до кінця. Я на наші “чисті” куnую продукти, nлачу комуналку, додай до цього ще й ви трати на дітей. А іноді виходить навіть відкладати на чорний день. Але таке буває рідко.

— Ну, слухай, — кажу, — за 17 тис. не так вже й складно жити.

Вас же 3. На їжу багато витрачати не доводиться, мабуть.

— На нас трьох не доводиться, але мій щотижня запрошує до нас колег. А їх одним чаєм не напоїш… Доводиться розорятися на 10 людей. Скажу чесно, я б такого не витримала. Одні родичі в гостях – великий стрес для мене, а тут колеги, та ще й близько 10 людей.

– Я йому сказала, що мені не вистачає 3 тис. на весняне взуття. Він таку істерику закотив…

Ну, а я все висловила, що я на гостей усі гроші витрачаю.

— Тобто його гроші – це його гроші, а твої – ваші виходить?

— Ось ось. Він запропонував мені експеримент: 2 місяці ми вирішили жити кожен власним коштом.

— М-м… два холодильники купили і на всіх приладах 2 лічильники поставили.

— Та ти послухай. На комуналку скидалися по 3 тис., кожен мав свою полку в холодильнику. Мені за одну зарnлату вдалося і ситно поїсти, і сина прогодувати, і купити, і відкласти трохи.

— А твій ненаглядний що? — Запитала я, сміючись.

— Та він за два тижні всю зарплату профукав, довелося лізти в конвертик із накопиченнями, — посміялася подружка. Ми вдосталь посміялися, допили кави та вийшли з кафе.

— А зараз що? Ви ще кожен власним коштом живете?

— Та не-е-є. Він за місяць злився. Зізнався, що я чарівниця, а не господиня. Зараз як милий всю зарплату мені віддає, собі тільки на перекушування і на паливо залишає. Ось такі справи.

КІНЕЦЬ.