Чоловік йде і намагається відібрати у мене мою квартиру. Прожили із ним 12 років, у мене це другий шлюб, першого чоловіка не стало. Довго сумнівалася чи виходити заміж вдруге, тим більше він молодший за мене на 11 років.

Дітей мати не можу за станом здоров’я, про що перед одруженням чесно сказала. У шлюбі придбали спільну дачу, квартири в нас окремі, є де жити і йому, і мені.

Вдома у нас є коти, один не здоровий і потребує постійного стороннього догляду. Домовилися з чоловіком, що на дачу їздитимемо порізно, одні вихідні він, другі я, щоб кіт не залишався без нагляду.

За ці 12 років було і хороше, і погане і одного разу чоловік зібрав свої речі і пішов до мами. Казав, що в нього порожнеча утворилася, тяжкий моральний стан і йому треба подумати про життя.

Ви не уявляєте, що я тоді пережила, адже це був як грім серед ясного неба. Через 3 місяці попросився назад, сказав, що все зрозумів і хоче все виправити.

Я дала йому шанс і як виявилося даремно. Чоловік виніс із дому практично всі інструменти, дрібну техніку тощо. Ось за цим він і прийшов на кшталт помиритися.

Намагається під виглядом того, що робив у квартирі ремонт, відібрати мою квартиру, що дісталася мені від батьків. На дачі оселилася його мати і мене туди просто не пускають.

Ключів у мене немає, документи на дачу чоловік також виніс із квартири. Я просто не знаю, що робити далі. Не знаю, як жити далі. Все пішло в якусь діру.

КІНЕЦЬ.