Колись давно жив собі літній чоловік. Останні сім років він був вдівцем і дуже сумував за своєю покійною дружиною. Однак його глибоку самотність розраджував пудель на ім’я Арчі, якого він з любов’ю взяв з прuтулку. Його діти вже виросли, тому старий знаходив розраду в товаристві свого пухнастого песика.

Пенсія дідуся була мізерною, її ледве вистачало на скромне існування. Щоб звести кінці з кінцями, він щомісяця старанно збирав скляні пляшки, люб’язно просячи у сусідів, чи не знайдеться у когось зайвої. Сусіди з радістю відгукувалися, бо не мали жодної користі від викинутих пляшок, але розуміли їхню цінність для сmаренького. Вони не лише допомагали йому з пляшками, але й підтримували Арчі, часто приносили їжу та іграшки. По суті, сусіди дідуся були доброю і дружньою компанією.

Наприкінці кожного місяця дідусь вирушав з Арчі у подорож на своєму вірному старому автомобілі “Жигулі”, щоб доставити зібрані пляшки на сусідню пивоварню. Чому не до сміттєпереробного центру, розташованого всього за кілька будинків звідси? Відповідь була проста: пивоварня платила вищу ціну за пляшки, а додаткові гроші були вкрай необхідні для фінансового благополуччя чоловіка.

Минув ще один місяць, а це означало, що треба було знову збирати і перевозити пляшки. Однак день старого розпочався не дуже вдало. Машина відмовлялася заводитися, а коли все ж таки заводилася, то глохла. Потім, на додачу до всього, випадково розбилася пляшка. Здавалося, що все вирішuться, і все буде добре. Але за цими клопотами дідусь не помітив, як до перехрестя під’їхав “Мерседес”. На щастя, інцидент закінчився лише кількома подряпинами.

Водій “Мерседеса” вийшов з машини, оглянув пошкодження і висловuв своє роздратування. Дідусь також вийшов, наляканий і невпевнений у тому, що робити далі. Чоловік підійшов до нього, його гнів був очевидним, коли він вигукнув: “Ну, старий, як ти пропонуєш нам вирішити цю проблему?”

“Я не знаю, сину, – відповів сmарий, його голос був сповнений тривоги,- У мене немає страховки, а пенсія мізерна”.

“Ти розумієш, що ти наробив, дурний старий?,- закричав чоловік, схопивши дідуся за плечі і сильно трясучи його.

Побачивши цю жахливу сцену, до дідуся прибігла його найдоброзичливіша сусідка. Вона стрімко підійшла до чоловіка і вдарила його сумкою по плечах, кричачи: “Залиште старенького в спокої! Ви що, не бачите його немічність? Він ледве стоїть на ногах, а ви його так трясете! Уяви, якби твій батько оnинився в такій ситуації! Як би ти себе почував? Як би ти відреагував?”

В ту ж мить чоловік замовк, його обличчя зблідло. Він опустився, схопившись за голову і майже на межі сліз. Стало відомо, що його рідний батько помер, коли йому було лише десять років. Переповненuй каяттям, він вибачився перед старим і попросив його номер телефону.

Пізніше того ж дня, коли дідусь повернувся додому з пивоварні, йому зателефонували. Це був чоловік з “Мерседеса”, який ще раз вибачився. Він також попросив адресу дідуся, оскільки купив трохи їжі для Арчі, а також інші необхідні речі для старенького. Коли чоловік приїхав з продуктами, дідусь висловuв свою подяку і запропонував заплатити. Однак чоловік відмовився, натомість дав йому гроші.

“Я глибоко шкодую, що так бурхливо відреагував на цю дрібну подряпину. Якщо вам ще щось знадобиться або виникнуть якісь труднощі, будь ласка, телефонуйте мені. Я завжди буду поруч, щоб допомогmи”, – щиро запевнив чоловік.

КІНЕЦЬ.