Не можу залишатися спокійною, спілкуючись із однією співробітницею. Її ставлення до життя часто дратує мене. Напевно, я погана людина і просто трохи заздрю їй. Але нічого не можу з собою вдіяти.

Я виросла в досить бідній сім’ї без батька, з дитинства звикла, що грошей до ладу ні на що не вистачало. Моя мама чесно відпрацювала все життя, як кінь.

Завжди була погано одягнена, намагалася одягнути мене. Зазвичай грошей вистачало або на якийсь одяг/взуття, або на подарунок родичам/друзям, або на їжу та оплату комунальних послуг.

На відпочинок їздили за рахунок роботи мами, де давали путівки з великою знижкою. Звичайно, відпочинок був лише в рідній країні в санаторіях.

Закордоном я ніколи не бувала. В принципі, мене такий стан речей мало напружував, бо для мене завжди на першому місці були кохання, дружба, всякі дівочі мрії, цікаві книжки, а гроші — це було щось таке низинне, другорядне.

Потім вийшла заміж за простого робітника, зараз живемо в мене, робимо ремонт, грошей не набагато більше. І ось тепер у моєму житті з’явилася нова співробітниця.

Загалом вона непогана людина, тактовна, щедра, у неї можна повчитися багато чого: майстерному спілкуванню з конфліктним керівництвом, з власними дітьми та чоловіком, непробивної життєрадісності, вмінню зберігати спокій у будь-яких ситуаціях.

Але до цих чудових якостей додаються й інші. Ця жінка виросла в багатій сім’ї, батьки були дуже впливові і з великими зв’язками, заміж вона вийшла теж за дуже заможного та впливового чоловіка.

З дитинства вона не знає жодних труднощів та потреби. І все життя бачиться їй надто в рожевих тонах. Її сестра одружена з іноземцем, вона їздить до сестри в гості кілька разів на рік і кілька разів на рік просто відпочиває з чоловіком та дітьми за кордоном.

Вона з подивом слухає про те, що ми з чоловіком відпочивали в нашій країні, що ніколи не були закордоном. Дуже пишається тим, що економить на одязі, як він вважає, а гроші воліє краще витрачати на подорожі.

Тим часом одяг вона купує лише закордоном. Всі речі якісні та дорогі. Була шокована і дивилася на мене з легкою зневагою, бо коли мені знадобилося купити мобільний телефон собі та чоловікові, я готова була витратити середню суму.

У неї телефон і так був досить дорогий і новий, але якраз напередодні їй свекруха (яка теж живе за кордоном) привезла в подарунок айфон останньої моделі.

Щодня вона приносить на роботу всілякі ласощі кілограмами і пригощає всіх, особливо мене, бо ми сидимо поряд. Я за всього мого бажання не можу стільки витрачати на частування для колег, бо мені не вистачає грошей і на їжу додому, яку хотілося б бачити на столі.

Почуваюся незручно, бо приношу мало пригощань. Нещодавно вона почала повчати мене, що я не правильно ставлю себе на роботі, роблю багато дрібних послуг начальнику (начальник дуже хороший), що не треба надриватися, треба бути, як вона.

Я спробувала пояснити, що я ціную свою роботу і гарного начальника, бо знайти іншу хорошу роботу складно, а працювати на поганій і з поганим начальником мені доводилося. Вона залишилася в недовірі та здивуванні.

Вона не тримається за роботу, бо може чудово жити на зарплату чоловіка. Працює просто задля інтересу. Її начальник ставиться до неї шанобливо, бо знає, що вона має великі зв’язки. І так постійно.

Я розумію, що вона не винна, що не стикалася з поганим у житті. Я навіть рада за неї. Але все частіше мене дратує її наївна віра в те, що у світі всі багаті і живуть добре.

Впевненість у тому, що якщо людина бідна, то вона сама в цьому винна — не намагається зрозуміти. Адже вона не намагається взагалі.

Їй у житті все само собою дісталося. Ось як ставитися до такої людини спокійно?

КІНЕЦЬ.