– Андрію, я так розумію, наші плани на відпустку цього року змінилися? – Софія висловила своє розчарування.

Вони довго обговорювали та сперечалися, куди поїхати, а тепер на тобі… Софія була особливо засмучена, тому що вони з нетерпінням планували поїздку в село.

На жаль, через роботу Андрій не може поїхати з дружиною.

Софія та Андрій вже давно хотіли дитину. Вони пройшли медичні обстеження, втім нічого не допомагало. Село, яке вони хотіли відвідати, славилося тим, що там є місцевий монастир та освячене джерело. Подруга Софії, Катерина, нещодавно побувала там зі своїм чоловіком, після чого завагітніла. Тож Софія покладала на цю поїздку великі надії.

– Я вже оформила двотижневу відпустку, любий. Дуже шкода, що ми не зможемо поїхати. Прикро залишатися вдома одній…

Софія висловила своє розчарування чоловікові. Андрій обійняв її та заспокоїв, пообіцявши, що він обов’язково візьме відпуску і вони поїдуть туди, куди вона забажає. Софія кивнула головою.

– А знаєш… Мабуть, я на кілька днів поїду до Соломії, а ти на вихідних до нас приєднаєшся.

Чого вдома сидітиму. Хоч трохи зміню обстановку. Подруга вже давно запрошувала нас до себе, тим паче там озеро поруч, ліс. Звісно, не дуже й добре, що Соломія буде присутньою з нами на відпочинку…

Андрій лише знизав плечима у відповідь.

Він не дуже любив Соломію, вважаючи її непривабливою і нудною.

Він сумнівався, що вони зможуть по-справжньому розслабитися в її компанії. Однак Софія полюбляла їздити до подруги. Дача Соломії мала незвичайний вигляд. Вона була старою, без сучасних ремонтів. Будинок був розташований серед виноградників, звідки відкривався вид на озеро неподалік.
Високі стелі, старовинні люстри, піч…

Того літа стояла чудова погода, і Софія увесь день лежала та читала книгу. Пізніше вони із Соломією смачно повечеряли варениками та насолоджувалися м’ятним чаєм.

У п’ятницю вдень Андрій зателефонував і повідомив Софії, що приєднається до них разом зі своїм другом Богданом.

Соломія не була проти. Богдан працював з Андрієм на одній фірмі. Він теж був ще тим диваком. Повненький, а кучеряве волосся робило його ще більш безглуздим. Андрій хвалив Богдана, мовляв, він тямущий та старанний чоловік.

Богдан пообіцяв зготувати свій плов. Хлопці привезли цілий пакет продуктів. Зранку всі вирішили прогулятися.

Софія та Андрій сиділи на березі.
– Покупаємось? – раптом запропонував Богдан.
– Та куди, вода холодна, – відповіла Софія.
– А я буду! – відповіла Соломія. Жінка пішла до озера, скинула своє плаття та зняла окуляри. Софія була здивована.
– Ох подруга!
Виявляється, в неї хороша фігура. А з розпущеним волоссям вона виглядає дуже навіть привабливою.
– Пірнай за мною, – крикнула Соломія Богданові.
Він не розгубився, одразу пірнув за дівчиною. Вони плавали, жартували.
– Знаєш, а Соломія таки красуня, – повернулася Софія до чоловіка, – Та й Богдан твій нічого такий. От тільки йому б личило змінити зачіску. А так – справжній красень.
Ввечері Богдан грав на гітарі. Вони милувалися заходом сонця, пили чай. Згодом Софія теж захотіла скупатися в озері. Їй одразу пригадалася розповідь подруги про чудодійне купання. Вода була теплою. Андрій пішов з нею.
– Як добре. Тільки ти і я, – шепотів дружині Андрій.

На запрошення Соломії вони вирішили залишитися ще на день. Нікому особливо й не хотілося повертатися в галасливе місто. Всі ці дні Соломія провела разом з Богданом. Та й Софія з Андрієм давно так добре не відпочивали. Все пройшло просто чудово.

Пройшов час, Андрій сказав, що нарешті вони можуть дозволити собі відпочинок, адже йому дали кілька днів відпустки.
– Кохана, може тепер з’їздимо на відпочинок? У тебе вийде взяти вихідні? Або ж у село, де є монастир?
– Андрію, по-перше, ми запрошені на весілля. Соломія з Богданом одружуються…Він тобі ще не признався? І ще дещо… Пам’ятаєш, той відпочинок в Соломії на дачі. Тоді була справді прекрасна атмосфера.

Так-от хочу тобі в дечому зізнатись – ми станемо батьками. Хіба це не диво?

Вони обійнялися та ще довго мовчали, як тоді, біля озера.
– Знаєш, це був мій найкращий відпочинок. На дачі в Соломії. Я давно не відчував себе так добре, – сказав Андрій, – склалося відчуття, що ми були там тільки вдвох.

Це дало мені можливість зрозуміти, що іноді потрібно зупинитися та насолодитися життям.

Життя в метушні нічого не варте. Інколи варто зупинитися. Так, нам справді пощастило. Я радий за Соломію та Богдана.

Та найголовніше інше – я безмежно щасливий, що нас скоро буде троє.

КІНЕЦЬ.