Я маю маленьку дачу, дуже люблю працювати на землі і відпочивати на природі.

Я маю там невеличкий город, вирощую зелень, картоплю і деякі овочі для себе, щоб в магазині менше купувати.

На своїй дачі я також вирощуванню туї.

Спочатку купувала їх в розпліднику, але потім мені сказала сестра, що можна просто від туї відламувати невеличкі гілочки і вкорінювати їх в землю, заздалегідь гарненько перекопану, щоб ґрунт був м’який, так їх легко можна розсадити багато і грошей багато не потрібно віддавати за них.

Так виходило дуже економно.

Хоча, звичайно, потрібно довго чекати, поки туя з маленькою гілочки виросте в велике дерево.

Але оскільки на те щоб купити маленькі туї грошей потрібно багато, а я дуже їх люблю і хотіла посадити їх досить таки багато, мріяла цілий паркан зробити з них, то я вирішила, що краще почекаю, але зате досить таки гарно заощаджу.

А одна дуже красива та пишна туя вже росла в мене на подвір’ї.

Я відразу вирішила, що буду з неї брати лише маленькі гілочки, щоб не пошкодити вже дорослу та красиву рослину.

Якось я просто цілий день висаджувала маленькі гілочки у своєму подвір’ї.

Вийшло дуже красиво, і головне дуже бюджетно, я дивилася на цю красу і не могла натішитися цією працею.

І якось в гості до мене зайшла сусідка, Валентина, по дачі і відразу запитала, де я купила стільки багато маленьких саджанців.

А коли я сказала, що просто відриваю гілочки від своєї туї, то очі у неї аж засвітилися і вона попросила мене поділитися гілочками моєї туї, адже хотіла також розсадити цю рослину давно, але не могла, бо саджанці в магазині коштують чималих грошей.

Валентина мені повідомила, що мріє на своїй ділянці теж посадити туї, але з фінансами у неї проблема, і зараз дозволити собі не може витратити таку суму і купити велику їх кількість.

Я увійшла в її становище, пошкодувала людину і дозволила.

Мені стало шкода свою сусідку, адже знаю, що вона небагато живе, нехай порадіє, вирішила я.

Показала тую, з якої можна було відламати кілька гілочок і поїхала у справах в місто.

На вихідні я повернулася і насамперед заглянула до сусідки, мені було дуже цікаво, де вона посадить кілька гілочок моєї туї.

Але коли я зайшла до неї на ділянку, то виявилося, що по краях всіх доріжок на її ділянці стирчать гілочки моєї туї.

А побачивши мене, Валентина зробила вигляд, що не помітила і швиденько зайшла до хати.

Я відразу поспішила до себе на подвір’я і прибігши на ділянку побачила свою, колись пишну тую.

Вона стояла вся така некрасива, кожна пишна гілочка була зломлена, лише верх стирчав. Мені так прикро стало від того, що я побачила картину таку.

Я відразу зателефонувала своїй сусідці, щоб сказати, що вона вчинила недобре, але вона відразу пообіцяла мені, що коли її туї виростуть, то вона зі мною поділиться їх гілочками.

І додала, що скупитися як я не буде.

Я навіть не знайшлася що відповісти їй на такі слова.

Ось так через мою доброту сусідка зіпсувала і мою тую, і мої з нею стосунки, адже їй було байдуже до мене, виходить, хоча я сама пошкодувала її.

Виходить, що економія для неї дорожче хороших відносин.

Після того я стала обережніше відноситися до людей. Бо добре вже знаю, що мою доброту ніхто не оцінить.

Досі бачу її, коли приїжджаю на дачу. Валентина вітається сухо, що цікаво, сама не розмовляє зі мною.

Можливо, я чогось не розумію. А що ще я зробила не так?

КІНЕЦЬ.