Після того, як я вийшла заміж, мій чоловік забрав мене жити до себе. На той час вони жили з мамою у великій трикімнатній квартирі.

Тоді я вперше й зрозуміла, що мені не так вже й пощастило.

Адже жити прийшлося повністю за правилами, які нам диктувала моя свекруха, мати Ярослава.

І виявляється, що в сім’ї мого чоловіка було не прийнять відкривати холодильник в будь-який час крім сніданку, обіду та вечері, що було дуже дивно і незвично для мене.

Причому сімейне правило поширювалося тільки на невістку, я мала дотримуватися цього, тоді, як вони самі і жили досить таки непогано.

– Якщо хочеш щось взяти з холодильника, то спочатку запитай у мене або у мого сина, сама там не господарюй, – повчала мене дуже часто свекруха, а я лише дивилася на неї круглими очима, сповненими здивування.

Моя свекруха, не дивлячись ні на що, вважала, що мені з нею дуже пощастило, адже я сама родом з маленького села, виросла в небагатій сім’ї у сільській хатині, а тепер, дякуючи їй, живу у місті в великій квартирі.

Тому вона, на правах господині, постійно намагалася усьому мене вчити.

А коли мене скоротили з моєї роботи відразу після весілля, я стала сидіти вдома, і я перестала приносити гроші в дім, то свекруха чомусь вирішила, що тепер я маю робити всю домашню роботу сама, адже нічим не зайнята.

Мати чоловіка вже тоді казала, що я тепер сиджу у них на шиї.

Але раз на два тижні приїжджають мої батьки з села, привозять нам усі продукти, які мають у себе в господарстві: м’ясо, молоко, овочі, мед, домашні варення і соління. Все чим багаті, батьки щиро діляться з нами.

До того ж, мій чоловік платить комунальні за квартиру і віддає матері частину зарплати на покупку продуктів, але і це не аргумент, свекруха виправдовується ковбаса нині надто дорого коштує.

Я маю досить таки спокійний характер, сперечатися з мамою свого чоловіка зовсім не хочеться, тому ми нещодавно вирішили і купили окремий холодильник для себе.

Скільки всього мені довелося вислухати від неї, адже ми тепер самі купували продукти собі, а те, що привозили мої батьки теж клали собі в холодильник, хоча раніше свекруха ними розпоряджалася.

Свекруха все ніяк не може заспокоїтися, адже тепер покласти у свій холодильник їй нічого.

А вчора сказала, що ми тепер маємо платити не половину комунальних послуг, а більшу частину, адже нас двох, а вона одна, тому за нами більша доля.

Тепер я не знаю, що вона придумає завтра. Що від неї ще можна чекати?

У мене таке відчуття, що вона мені просто все шкодує. Я прошу чоловіка, щоб ми орендували квартиру і жили окремо від матері його, але поки у мене немає роботи, а чоловікової зарплати не вистачить.

Навіть не знаю, як правильно вчинити.

Думаю, що свекруха розгнівається ще більше, коли дізнається, що ми хочемо залишити її, адже платити за все прийдеться їй самій.

Як правильно вчинити? Можливо, краще покинути її та й усе?

КІНЕЦЬ.