Якраз в той день, коли мені подзвонила моя рідна сестра Оксана і повідомила, що вони з чоловіком нарешті зібралися купувати ділянку з будинком в нашому селі я дуже зраділа за неї. Адже розуміла, яке то щастя для нас усіх.

Так як сестра з чоловіком мають багато грошей, вони змогли купити дуже велику земельну ділянку з величезним двоповерховим будинком, просто мрія, усім людям на заздрість.

Так як Оксана ну зовсім не звикла працювати біля землі, цієї весни і влітку я їй в усьому допомагала.

Я завжди давала своїй сестрі усі саджанці та розсаду, яку виростила сама, щоб вона не купувала і не витрачала грошей.

Ми пересадили до неї багато моїх квітів, підказала їй багато корисного по городу.

А найгірше почалося згодом.

Справа в тому, що саме влітку ми справляємо 3 дня народження: моє, сестри і моєї дочки.

Перший день народження було у Оксани – до нас в село як зазвичай з’їхалися всі наші родичі, а рідня у нас чималенька: тітки, дядьки, мами, тата, двоюрідні брати і сестри та й усі зі своїми малими дітьми.

Всім дуже сподобався новий будинок Оксани, родина від нього в захваті була.

Ще б пак, там всі зручності, більярд, камін, величезний телевізор, великий басейн на подвір’ї.

Багато хто з родичів навіть вирішили залишитися у них на ніч, а вранці веселилися знову, адже їм дуже сподобалося в Оксани.

Коли настав мій день народження ми теж підготувалися добре, адже я завжди до себе, вже багато років, запрошувала родину в село.

Я наготувала багато різних страв.

Тільки ось родичі відмовилися святкувати у нас вдома – вони сказали, що у нас дуже тісно, хатина дуже маленька, їм некомфортно у нас і буде добре перенести всі страви в будинок моєї сестри, там місця вистачить для усіх, там дуже затишно і просторо.

Я була пригнічена таким відношенням рідні, адже їм і завжди у мене було добре, поки поруч не оселилася Оксана у великій хаті.

Сказала, що хочу відсвяткувати свій день народження в своєму будинку, та й раніше ми ж завжди в ньому збиралися, і усім було місце, і веселилися всі.

Але всі в один голос почали мене перебивати і переконувати що краще буде справити у сестри, у неї будинок гарний і подвір’я, дітям є де гратися, мовляв, в мене так ніколи не відпочинеш, адже усі на купі тулитися будуть.

Хтось навіть почав жартувати що раз ми не йдемо до сестри, то він їде додому, бо в мої хаті тісно і вже не так затишно їм, хоча раніше ніхто й не скаржився.

Довелося мені погодитися з ними. У підсумку весь день народження мені було сумно.

Під кінець свята всі разом почали обговорювати як швидко сестра облаштувалася, яка вона молодець і хороша господиня.

Ось мовляв, ми вже 10 років тут живемо, а не маємо такого будинку, ділянки та таких клумб красивих як у неї.

Половина її клумб залишилися від минулих господарів і половину я допомогла їй оформити. На моєму дні народженні ніхто й не згадав про мене.

Було враження, що взагалі забули чого тут зібралися, я жодного доброго слова в свою сторону не почула.

У підсумку після цього я бачити нікого з своїх родичів не хотіла.

На день народження своєї доньки вже нікого не кликала, хоча в цей день родина завжди гостювала у мене.

Відразу пішли чутки, що я відвернулася від родичів і поскупилася на свято.

Мене демонстративно не покликали на день народження дядька, хоча завжди були там раді мене бачити з моєю сім’єю.

Скоро літо закінчиться, а я так ні з ким і не спілкувалася.

Крім своєї сестри Оксани, вона каже що я не повинна звертати увагу на їхні слова і просто не накручувати себе, вони ж рідня.

А я так не можу, ці люди стали мені якісь чужі.

Ось так в один момент можна втратити відразу всіх колись близьких людей.

Як мені тепер бути. Я хочу помиритися з родиною. Але як це зробити?

КІНЕЦЬ.