Ірина підходила до дверей маминої квартири, як раптом з неї вийшов чоловік гарно вдягнений, в окулярах і з борідкою. Їй здалося знайомим його обличчя, особливо очі, яскраво сині.

-Мамо, а хто це такий був? Приємний такий чоловік.

-Та так, доню, старий знайомий.

-Працювали разом, мабуть?

-Ну можна і так сказати…

Ірина бачила, що мама не хоче про нього говорити і відстала від неї з розпитуваннями.

За кілька днів Ірина вирішила заскочити без попередження до мами, купила їй апельсинів, бананів, які вона дуже любила.

На диво, мами не виявилося вдома. Ірина вийшла на вулицю, і побачила маму, що йшла поряд з тим незнайомим чоловіком. У руках у неї був букет квітів, обличчя світилося від радості.

-Іринко, привіт! Знайомся, це Ігор Миколайович, мій давній знайомий. А це моя дочка, Ірина…

-Дуже приємно, Ірино, мама багато про Вас розповідала. Ну, мені час бігти, всього хорошого вам!

Іра з мамою зайшли до квартири.

-Так, так… Ну, розказуй, ​​що у вас з ним? Я давно не бачила тебе такою, очі прямо світяться. І ти знаєш, я дуже рада цьому. З тих пір, як не стало тата, минуло кілька років, настав час уже змиритися, що його немає, і жити далі.

Розкажи про цього Ігоря Миколайовича, що він за людина?

-У мене з Ігорем були стосунки, давно, ще до зустрічі з твоїм татом.

-І що сталося? Чому ви не побралися?

-Це довга історія… І неприємна для мене.

-Нічого, я не поспішаю, розкажи. Я ж твоя донька, маю знати історію твого життя.

-Познайомились ми з ним на роботі. Я тоді працювала секретаркою у міськраді. Дуже подобалася мені робота і зарплата була хороша. Ігоря поставили начальником відділу. Він одразу звернув на мене увагу, познайомились у коридорі. Я впустила папку з документами, а він допоміг зібрати.

Він був першим моїм чоловіком, до цього я ні з ким не зустрічалася, ніхто не подобався. А в нього закохалася одразу. Високий, підтягнутий, а очі. Вони могли звести з розуму, яскраво сині…

Почали зустрічатися, квіти він мені дарував, у кіно, на танці з ним бігали. Діло йшло до весілля. Я навіть сукню собі замовила. Але весілля раптом відмінилося…

Ігор сказав із похмурим обличчям, що не зможе одружитися зі мною, мовляв, покохав іншу. Я не могла повірити в це, жити не хотілося після такої зради. Але нічого, зустріла потім Олексія, і вийшла за нього заміж. Спеціально, щоб Ігор ревнував, вийшла.

І от, нещодавно Ігор знайшов мене, уявляєш? Він розповів, як було насправді.

Виявляється, коли ми з ним зустрічалися, на нього поклала око донька якогось великого начальника на ті часи. Катя намагалася всіма способами привернути увагу Ігоря, але нічого не вийшло. Тоді вона почала діяти через тата.

Він викликав Ігоря до себе, і прямо заявив:

-Одружуйся з моєю донькою, підвищу на посаді, квартира, машина, все, що хочеш!

Ігор, звісно, ​​відмовився. Тоді він почав заговорив, що мою маму, яка працювала у магазині, звільнять з роботи. Він постарається… І ще недостачі припишуть до всього…

-Кому краще від цього буде? – сказав.

Ігор дуже переживав, не знав, що робити та як бути. У результаті вирішив все-таки одружитися з Катею, а потім розлучитися, головне, щоб мою маму і мене залишили в спокої. Сказати справжню причину він не міг…

Після весілля батько відправив їх за кордон, щоб Ігор не не втік до мене. Там вони залишилися на довгі роки. Катя народила сина, якого не стало через якийсь час, заслаб був. Вона так і не змогла відійти від того всього. Все життя по лікарнях…

Ігор не міг її залишити і поїхати, тому аж поки її не стало, був там. Але, як він каже, все життя любив він тільки мене. А я теж не змогла його забути…

-Оце історія… Сумно все це, звичайно. Мамо, ви повинні надолужити втрачене, гуляйте, спілкуйтеся, радійте життю. Ви це заслужили!

-Дякую, дочко.

Через місяць мати раптом заявила, що Ігор запропонував їй вийти за нього заміж, і вона погодилася.

-Доню, я маю відкрити тобі одну таємницю. Справа в тому, що Ігор – твій справжній батько…

Коли я зустріла Олексія, то ще не знала, що вагітна. А коли дізналася, то приховала цей факт і швидко одружилася з ним…

Олексію я сказала, що ти народилася раніше терміну. Виходить, все життя обманювала і його, і тебе.
Народити ще одну дитину не вдалося, все своє життя ми присвятили тобі. Жили з ним добре, душа в душу.

Але зараз ситуація змінилася. Все-таки твій кровний батько Ігор, і ви обоє повинні знати про це. Тобі я сказала першою, потім йому скажу. Ну ось, зняла нарешті тягар з душі…

Ірина стояла і мовчки кліпала очима. Вона навіть і подумати не могла, що тато їй не рідний…

-Ну, ти мама, даєш… Стільки років приховувала. Тепер я розумію, чому його обличчя здалося знайомим. У мене ж його очі, один в один. Що я скажу, батьком я вважаю Олексія, а його називатиму на ім’я по батькові, так буде чесно.

Ірина не тримала образи на маму. Вона просто прийняла цю новину і продовжила жити далі. Що ж тепер вдієш, так вже склалося.

Під час вечері, присвяченій одруженню “молодих”, Ірина взяла слово:

-Живіть довго та щасливо, бережіть один одного, адже це так важливо – відчувати підтримку. Будьте щасливі!

Ірина обняла та поцілувала нареченого та наречену. Ігор Миколайович обійняв Ірину, потис їй руку, і тихенько прошепотів

-Спасибі. Я щасливий, що в мене така чудова дочка та онуки. Я не самотній на цьому світі…

Ірина посміхнулася, і потисла у відповідь його руку.

Життя – непередбачувана штука. Був один батько, стало два. Головне, що очі мами світяться радісно, і решту життя вона проведе з коханою людиною.

І, можливо, навіть і на краще, що мама призналася їм саме зараз, а не колись раніше…