Юля не могла зрозуміти, що відбувається з її чоловіком Владом. Останнім часом він дуже змінився, став більш замкнутим, небалакучим. З роботи приходить, вечеряє мовчки і бігом за комп’ютер. То фільми там дивиться, то спілкується з кимось, то грає.

За 10 років шлюбу, Юля бачила тільки добре від чоловіка, ніколи не ображав, не гуляв, гроші заробляв, подарунки дарував. Коли в них народився довгоочікуваний син, він мало не стрибав від радості, та ще й назвали сина на честь діда, батька Влада.

Все ніби добре в сім’ї, та було не спокійно на душі у Юлі. Якась прірва утворилася між ними, і вона не могла зрозуміти, що ж змінилося в їхньому сімейному житті. Зовнішністю Юля була не обділена, середнього зросту, довге золотисте волосся, зелені очі, які так любив Влад, і все інше було при ній.

Коли зателефонувала подруга Віка, і покликала попити кави та побалакати, Юля з радістю погодилася. Дуже вже їй хотілося поділитися своїми тривогами та сумнівами. Віка була подругою дитинства, всі прикрощі та радості завжди ділили разом. І тільки їй вона могла довіритись повністю, навіть мамі не хотіла нічого говорити. Вислухавши, Віка сказала: “Юля, ти тільки не ображайся, але мені здається, у твого Влада хтось є, жінка, розумієш?”

Юля здивувалася. Яка ще жінка? Та як таке в голову могло спасти. Він же вдома всі вечори, біля компютера сидить, не відженеш, коли б він встигав на сторону ходити? На роботі у них із жінок була тільки тітка Зіна, якій за 60, навряд чи він з нею там крутитиме шури-мури. Юля аж засміялася від такої думки.

Віка, бачачи, що Юля не вірить у таку версію, сказала, щоб не забивала собі голову поганим. Немає нікого в нього, а це просто криза середнього віку сталася у чоловіка, ось він і так себе поводить.

День за днем ​​все повторювалося. Прийшов, поїв, за комп’ютер, у душ і спати. Зайвий раз нічого не спитає, не скаже. Юля прямо запитала, що відбувається, чому таке холодне до неї ставлення, чим вона завинила?

Відповідь Влада зачепила її до глибини душі.

– “Розумієш, Юля, я закохався …”

Ось це новини. Юля сиділа на дивані в цей момент і тимчасово впала в ступор.

– “І в кого ж ти закохався, чи не в тітку Зіну, часом?” І нервово засміялася.

– “Ні, – серйозно відповів Влад.

– “Її звуть Оля, вона живе у Вінниці, познайомився з нею в грі по Інтернету, і закрутилося. У нас з нею багато спільного, ми любимо одні й ті самі фільми, музику, і взагалі, з нею весело, цікаво, вона жива … ”

– А я, значить, яка? – Юля почала приходити до тями.

Так от, значить, чому він годинами сидить за компютером, ніби медом йому намазано, а вона думала, що він сім’янин, вдома, з сім’єю вечора проводить. А там Оля, значить, весела, цікава.

Вперше Юля лягла спати не з Владом. Пішла у вітальню, на диван, і всю ніч думала, згадувала.. Як вони познайомилися, як він робив їй пропозицію, як народився синок. Адже все було так добре, і тут якась Оля з Вінниці. Що їй, чоловіків там мало чи що, навіщо їй її Влад?

Наступного дня, Юля, як завжди, приготувала сніданок, вони мовчки поїли та поїхали на роботу. Юля вирішила піти від нього, не принижуватися. Увечері, доки Влад був у батьків, вона зібрала валізу, закинувши туди потрібні речі, зібрала речі сина, сказала, що вони тимчасово поживуть у бабусі, і пішли з дому.

Влад, виявивши вдома їхню відсутність, все зрозумів, і надіслав лише одну СМС, де було написано: “Мені дуже шкода..” Юля нічого не відповіла. У її серці була пустота. Вона нічого не відчувала, на подив, не було болю, розпачу. Оля, значить Оля. Їй немає тепер місця в його серці та будинку.

Поживши кілька тижнів у батьків, Юля вирішила поїхати до сусіднього міста, куди давно її кликала двоюрідна сестра. Вона знайшла їй роботу, допомогла прилаштувати сина до школи, і Юля зажила новим життям, без нього. Сину вона чесно сказала, що тато її розлюбив, таке буває, і вони житимуть самі, але з татом він спілкуватиметься і бачитиметься.

Юля не розуміла жінок, які від образи, позбавляли дітей спілкування з батьком, діти ж ні в чому не винні . Влад був радий, що вона не забороняє спілкуватися, періодично дзвонив до сина, і переводив гроші.

Минув місяць її нового життя. Щоночі вона думала про це, як так могло статися, що вони стали чужими, і якась Оля стала йому рідною. Ну, нічого, впораємося. Синові подобалося у новій школі, знайшов друзів, і особливо не згадував про тата. Юля жила в порожній квартирі сестри, яку та збиралася здавати, а тут Юля нагрянула, і вона люб’язно дозволила пожити там, оплачуючи тільки комунальні платежі.

На роботі у Юлі все складалося добре. Робота в офісі їй подобалася, колектив був дружний і складався з одних чоловіків. Один із колег, Юрій, почав надавати знаки уваги, робити компліменти. Юлю все це імпонувало, але всерйоз вона не сприймала його залицяння. Розлучення з Владом було призначено за місяць, і вона з якимось хвилюванням чекала цього дня.

У Влада теж відбулися зміни у житті. Він привіз Олю з Вінниці до себе. Тендітну, маленьку, чорняву дівчину, його нове кохання. Оля спала півдня, а потім пила каву та сідала за комп’ютер. Весь день вона чатилася, грала, слухала музику. Часто Влад, приходячи з роботи, вечеряв бутербродами, бо більше нічого й не було. Оля могла днями не виходити з дому, навіть у магазин, і йому самому доводилося наповнювати холодильник продуктами і готувати смачну вечерю на двох.

Друзі до них не ходили, більшість засуджували його за те, як він вчинив із Юлею, і не хотіли спілкуватися з його новою пасією. Владу не вистачало спілкування з ними, але нав’язуватись він не хотів. Оля приділяла дедалі менше уваги. І, раптом, Влад зрозумів, що скучив за Юлею, за їхніми жартами, за її пиріжками, повітряним пюре з котлетами, і її зеленим очам. А ще, він дуже сумував за сином.

Його спогади про Юлю перервали вигуки Олі з кімнати. Вона просила принести їй каву з бутербродами та яблука. Він мовчки відніс, Оля сиділа в спортивних штанах з витягнутими колінами, з ногами, на кріслі, і з кимось люто листувалась і хихотіла. І тут Влад все зрозумів. Як він міг свою милу дівчинку Юлю, ніжну, гарну, добру, проміняти на цю.. Олю. Про що він думав, взяти і профукати свою сім’ю, викинути 10 років життя.

Наступного дня він сказав Олі, що помилився, що насправді любить дружину, і все це було помилкою. Оля спокійно вислухала і сказала, що згодна поїхати додому, якщо він дасть їй грошей. Все виявилося набагато простішим, ніж він думав. Гроші в нього були, він щедро обдарував Олю і навіть відвіз її на автобус, і вони спокійно попрощалися. Оля сказала, що в неї нове кохання, і вона поїде до нього.

Юля була у ресторані з Юрієм. Все-таки вмовив він її сходити з ним. Вони весело балакали і чекали, коли їм подадуть страви. Раптом пролунав телефонний дзвінок. То був Влад. Він плакав, і казав, що любить тільки її, а Оля, це затемнення якесь, він помилився. Він був під градусом, Юля одразу це зрозуміла. Жодної радості від цих одкровень вона не відчувала, їй було його навіть шкода.

Розлучення відбулося, Юля з деяким жалем виходила із будівлі суду. Влад стояв біля входу і чекав на неї. Він не намагався повернути її. Під’їхала чорна, красива іномарка, з якої вийшов Юрій. Юля посміхнулася, побачивши його, і повернувшись до Влада, сказала: “Владе, не сумуй, все в тебе налагодиться, життя непередбачувана штука”. І, сівши до машини, поїхала з Юрієм.

Влад приречено зітхнув, і поплентався додому.

Через місяць відбулося весілля Юлії та Юрія. Було багато гостей, було галасливо та весело. Наречена була прекрасна, в довгій білій сукні, і з білими квітами в золотому волоссі.

Все ж таки життя непередбачувана штука, ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш…