Перед тим, як одружитися, ми з моїм майбутнім чоловіком Миколою зустрічалися пів року.

Так якось вийшло, що за весь цей час його маму я бачила лише один раз, під час першого мого з нею знайомства.

Тоді я навіть не здогадувалася, скільки неприємностей і негараздів принесе в нашу сім’ю ця, на перший погляд мила та приємна мені людина.

Щиро кажучи, ні я, ні Микола зовсім не хотіли влаштовувати пишне весілля, а вирішили запросити лише наших батьків, щоб розділити радість з найближчими людьми, адже було зовсім не до святкування. Про що їм і розповіли.

Мої тато й мама сприйняли це досить таки нормально та спокійно, хоча мріяли бачити мене в білій сукні, а ось мама Миколи єдина була проти такого святкування, адже у її єдиного сина, за її розумінням, весілля має бути не гірше ніж, «як у людей», та й до всіх близьких і не дуже родичів слід проявити повагу і неодмінно запросити їх на наше торжество.

При цьому моя майбутня свекруха заявила, що всі фінансові питання організації весілля повинні залагодити лише батьки молодих.

І вирушила спілкуватися з цього приводу з моїми батьками, своїми сватами майбутніми.

Звісно, вони з нею погодилися і домовилися все оплачувати навпіл.

Мені не хотілося ні з ким сперечатися, тому нічого не залишалося робити, окрім як погодитися і зануритися з головою в передвесільні клопоти.

Весілля у нас вийшло досить таки хорошим, усі родичі гарно повеселилися.

Але головне, що ми своїм батькам догодили.

А через деякий час я побачила в нашій поштовій скриньці лист з банку з проханням виплатити кредит на величезну суму.

Лист був адресований саме моєму чоловікові, я декілька разів перечитала, бо нічого зрозуміти не могла і про який кредит йдеться також.

Найсумніше, що цей лист, судячи з усього, був вже не першим.

У розмові з Миколою згодом з’ясувалося, що цей кредит мій чоловік оформив на прохання своєї мами на себе, вона дуже вмовляла на це його.

Так, саме цими кредитними грошима вона оплачувала організацію нашого весілля «як у людей», з розмахом, на якому сама ж і наполягла.

На себе оформити кредит вона не могла, адже до того моменту вона мала вже 4 кредити в різних банках, тому пояснила все дуже просто.

Звичайно, що вона спершу обіцяла все вчасно повернути йому, але після весілля не дала своєму синові ні копійки.

Мій Микола намагався оплатити кредит самостійно, поки я не дізналася про нього, але, звичайно ж, це виявилося йому не під силу зробити самому.

Після того, як я все це дізналася, я дуже засмутилася, адже, незважаючи на те, що ми обоє працюємо, грошей нам ледь вистачає на оплату оренди квартири і їжу.

А тут нас ще й оформили у такий великий борг – просто заради того, щоб показати себе з кращого боку перед родичами та друзями.

Свекрам просто хотілося, щоб усі заздрили тій розкоші.

Але я цього не розумію. Для чого так потрібно було робити.

Після цього я взагалі перестала спілкуватися з матір’ю мого чоловіка. А що саме неприємно, що після цього мама Миколи ще якимось чином вмовила мого чоловіка взяти для неї в кредит пральну машину, тому що її стара пральна машина зламалася, а прати руками їй дуже важко.

Тепер ми живемо в умовах постійної нестачі грошей та економії, і виплачуємо фактично чужі борги, адже ми ніколи не хотіли їх брати, просто мій чоловік матір свою пошкодував і вирішив їй догодити.

Почуття безвиході мене не покидає, з чоловіком постійно лише сперечаємося на цьому ґрунті.

Ніяк не збагну, як вийти з цієї ситуації. А найбільше сумно за те, що людина так і не визнала свою помилку.

Мені вже мама каже, біжи до свекрухи і скажи, нехай допоможе вам віддавати кредит, ми ж свою частину самі віддали.

Та я вже не хочу в свекрухи гроші просити. Хіба це правильно буде?

КІНЕЦЬ.