Ми з моєю найкращою подругою часто любимо сидіти за кавою в кафе. Ми щоразу знаходили що розповісти один одному. Цього разу біля кафе зупинилася дорога машина, з неї вийшов гарно одягнений статний хлопець, який одразу привернув увагу своєю харизматичністю.

Він попрямував до барної стійки, а потім попрямував до нас. Чоловік представився нам: “Павло”. Жодна з нас не поспішила відповісти йому.

Мені не дуже подобається така настирливість. Щоб хоч трохи змінити напружену обстановку, хлопець почав розповідати нам смішні історії з життя. Так минуло сорок хвилин його розмов. Пора вже йти додому.

Павло запропонував нас підвезти. Надворі була холодна осінь, віяв вітер. Тому ми з подругою погодились на пропозицію Павла підвезти нас додому.

Першою ми підвезли Іванну. Ми попрощалися та поїхали до мого будинку. Не встигла моя подруга вийти з автомобіля, як Павло взяв мене за руку та попросив номер телефону. Я не побачила в цьому чогось nоганого, тому залишила йому свої контакти.

Я відчинила двері своєї квартири, почала роззуватися, як почула дзвінок на мій телефон. Взяла слухавку та почула голос Павла. Він питав, чи я зайшла до квартири. Хлопець запропонував мені стати його дівчиною.

Для мене його пропозиція здалася надто поспішною. Ми знайомі кілька хвилин. Я не хотіла йому відмовляти, Павло мені сподобався.

Тому я відповіла йому: “Я подумаю”. Погодилася ще на одну нашу зустріч. У тому ж кафе. Вранці до мене знову хтось телефонував.

Я ледве розплющила очі, коли побачила на екрані напис: “Павло”. Підняла слухавку: – Так, Павле…

– Ти якого біса спілкуєшся з моїм чоловіком? Що мало холостяків? Діти вдома чекають на батька, а він гуляє зі всякими! І не со ромно тобі? Чого цій жінці потрібно?

– Хто ти? Які діти? Нічого не розумію. Після обіду мені зателефонував Павло. Назвав свою жінку ненормальною, бо вона не дає йому спокійно спілкуватися із жінками.

Ревнує до стіни. Нічого собі заявочка! Послала Павла якнайдалі. А потім заблокувала його номер. Сподіваюся, у моєму житті більше ніколи не станеться нічого подібного.