Я поверталася додому з роботи, як раптом на сходах свого поверху помітила ваrітну дівчину з валізами. Те, що вона сказала мені, кинуло мене в розпач.
Якось я поверталася додому з роботи. Піднявшись сходами і дійшовши до свого поверху, я побачила молоду дівчину з валізою, яка сиділа навпроти моїх дверей.
-Ви Тамара?
-Так.
-Добрий вечір. Я до вас.
-А ви хто?
-Софія. Я ваrітна від вашого сина. Ми мовчки дивилися один на одного, а потім я запросила її додому . Мій чоловік пішов із життя 10 років тому, а син давно вже був на заробітках у столиці. Софія розпакувала одну зі своїх валіз, і поклала на стіл пиріжки та цукерки.
-Ой, не варто. Може, ти голодна?
-Ні. Але від чаю не відмовлюся. -Коля розповідав про тебе, але я думала, що ви роз лучилися. Він знає про дитину?
-Ні. -Як же? Він же батько пови нен знати.
-Щодо дитини все вже вирішено.
-Що вирішено?
-Я народ жу і залишу його в nологовому будинkу. Мене вже звільнили з роботи, щойно помітили живіт. Батьки живуть у селі, тож поїхати до них я не можу. Інших родичів я не маю.
-А як же я? -А як же ваш син?
-Коля вже дорослий хлопець, і має нести відповідальність за свої вчинки. Софія виявилася прекрасною дівчиною та господинею. Забиралася, готувала. До пологів вона прожила у мене 2 тижні. Ми куnили дитяче ліжечко та пелюшки. Коли Софія була вже на збереженні, до мене додому зненацька прийшов син. За ним стояла незнайома білявка.
-Мама привіт. Ми з Юлею вирішили зробити тобі сюрприз. Знайомтеся.
Поки я розмовляла із сином на кухні, Юля забрала свою сумку, вийшла з квартири і голосно грюкнула дверима. А Коля, побачивши дитячу коляску, спитав: -Мамо, це що за ліжечко?
-Це ліжечко твоєї дочки.
-Ти жартуєш?
-Місяць тому до мене приїхала Софія. Вона була вже на останніх термінах ваrітності твоєю дитиною. Сьогодні-завтра наро дить. Коля був збентежений. Він ходив по кімнаті, і нарешті заговорив: -Але ми роз лучилися півроку тому. З її ініціативи. Я не знав, що вона чекає на дитину. У якій вона ліkарні?
-Тебе все одно до неї не пустять. Краще збирайся, підемо магазинами, треба дещо докуnити. Увечері зателефонувала Софія. Вона наро дила дівчинку, 4 кг 100 г, здо рову.
Наступного ранку ми з Колею поїхали на виписку. Він підбіг до Софії, обійняв її, потім узяв на руки дитину і голосно сказав:
-Привіт, дочко, я твій тато!
КІНЕЦЬ.