Так якось складається моє життя, що я пішла від свого чоловіка до іншого.

Так, це не правильно, можливо, але така моя доля і той факт, що я живу в маленькому містечку вплинув на мене ще сильніше.

Чутки тут розносяться, на жаль, дуже швидко, а люди надто негативно ставляться до цього, тому й плітки про мене розійшлися тут вже дуже швидко.

Думаю не варто говорити, що половина з них неправдиві, адже люди вміють завжди додати щось своє, а друга – надмірно прикрашені.

Так чи інакше – тепер це моя реальність, з якою я зараз живу на сьогоднішній день, і мені дуже важко з нею змиритися.

Діти мої просто залишилися з чоловіком, він на цьому наполіг сам, сказав, що піде у суд, якщо я з цим не погоджуся.

Тому я пішла сама, знала, що чоловік добре заробляє, він дітей зможе забезпечити дуже добре, але від діток я не відмовлялася, я теж їм усе купувала, все мало бути, як завжди, я завжди готова була бути поруч з ними при першій же нагоді.

Минав час, але я кожну вільну хвилину намагалася проводити з дітьми своїми.

Але останнім часом я помітила, що діти поступово відвертаються від мене, неохоче зі мною спілкуються, не хочуть зустрічатися зі мною. З кожним днем це все більше і більше ставало помітним для мене.

Всі мої спроби згладити наші відносини або якось задобрити їх ні до чого хорошого не привели.

Звісно, що недоброго вони мені нічого не говорять, але спілкуються, наче я їм чужа людина, дуже холодно та байдуже.

Так, можливо, я і не ідеальна мати, але і мій чоловік теж не ідеальний. Всі люди різні, і потрібно змиритися з цим.

Він не кращий за мене, і я впевнена, що з його боку теж були зради.

Можливо, він і не пішов до іншої, як це зробила я, але чому він почав налаштовувати дітей проти мене?

Хіба я заслуговую цього за всі ті роки що дбала про нашу сім’ю.

Безумовно, що сім’я завжди є результатом роботи двох людей, але всі домашні турботи були на мені. Завжди і без винятків.

Діти наші, звичайно, багато в чому звинувачують мене, і їм до кінця не зрозуміла вся ця історія, адже вони ще малі і повторюють те, що батько каже їм кожного дня. Я не знаю для чого колишній чоловік так робить, адже я сама ніколи не налаштовую дітей проти нього.

Чому я пішла від їх батька до іншого – це не можна пояснити.

Не в їхньому віці як мінімум, вони ж нічого зараз не зрозуміють.

Мені також сумно подумати, що буде далі, як мені налагодити стосунки зі своїми дітьми.

Адже він не зупиниться і продовжити далі налаштовувати їх проти мене.

Якщо вони виростуть з ненавистю до мене, забувши все хороше, що було раніше, то наше спілкування може і зовсім припинитися.

Я дуже добре розумію, що виправити це частково в моїх силах, але як же це все важко мені дається. Часом мені здається, що це неможливо. Адже він має на них вплив в рази більше, ніж я, так як багато часу проводить з дітьми.

Наше розлучення було за згодою двох сторін, і ніхто особливо один з одним не сперечався, ми розлучилися, можна сказати, дуже мирно.

Всім було зрозуміло до чого все йде останнім часом.

Ми обоє знали, що в цьому немає сенсу. Розлучення пройшло швидко, я поїхала жити окремо.

І, мабуть, весь цей час він всіляко налаштовував наших дітей проти мене.

Я зовсім до кінця не розумію, що він хоче цим комусь доказати, але з цим обов’язково потрібно щось робити.

Хоч я і вчинила неправильно, але я не заслуговую того, щоб мої діти мене ненавиділи.

Я ніколи не бажала їм нічого поганого, і завжди працювала на їх благо, починаючи від приватної школи і закінчуючи дорогими речами. Я їх виховувала і любила з маленького.

Чи не пізно ще щось змінити і як діяти мені краще?

КІНЕЦЬ.