Останнім часом я думаю багато, просто я не можу спати.

Не дає спокою зараз ситуація, яка склалася в нашій родині. Не знаю, як правильно вчинити, щоб нікого не образити, щоб по хорошому було для всіх.

Я зараз на 8-му місяці.

Після нашого весілля я переїхала жити до чоловіка в інше місто.

Відносини з моїми мамою і татом у мене хороші, але їм довго до нас добиратися, адже вони далеко живуть, 5 годин потрібно їхати автомобілем.

А вони вже пенсіонери, їм таке непросто здолати.

Але все одно хоча б раз на місяць знаходимо можливість побачитися з ними.

Останній раз, коли мої батьки до нас приїжджали, ми з мамою на кухні по-жіночому розговорився.

Вона розповіла, як їй було складно, коли я з’явилася на світ і ніхто не допомагав їм з татом, вони ледь справлялися самі.

І якось вона мене так накрутила сама, що я їй запропонувала після того, як у нас з’явиться малятко, приїхати до нас з чоловіком на якийсь час, допомогти мені з малюком, поки я не звикну і мені не буде легше.

У мене дітей немає, це моє перше дитятко, тому я трохи хвилююся, що взагалі не буду знати, що робити самій і, звісно, вирішила, що буде краще, коли моя мама, перший період, буде поруч зі мною.

Мама моя була лише рада моєму запрошенню, лише посміхалася та сяяла від щастя.

Вона відразу погодилася зі мною і каже:

– Звичайно ж, донечко моя, ми з твоїм татом обов’язково до вас приїдемо, навіть не обговорюється це. Може, навіть здамо свою квартиру в оренду на рік, заодно грошима допоможемо вам, усім буде так добре.

Я, щиро кажучи, відразу чомусь розгубилася від маминих слів.

Я запрошувала не тата до нас, а тільки маму одну і то на якийсь невеличкий час, для початку, поки не звикну сама справлятися з дитятком. І точно не на рік!

Ви, звичайно, нічого такого не думайте, я щиро люблю свого татуся, але у нас з чоловіком невеличка двокімнатна квартира, тому мамина реакція.

Коли мої батьки приїжджають до нас в гості, ми ледь переміщаємося усі тут, тим більше що одна кімната прохідна.

Як бути, коли дитина наша з’явиться?

Батько мій в мене людина дуже господарська, звичайно.

Він, якщо потрібно, і в магазин пізно ввечері сходить, і поличку поправить.

Але у мене для цього взагалі-то чоловік власний є, він теж у мене майстер на всі руки.

А батькові швидко з нами стає нудно, і він то просить телевізор включити, а чує він де дуже добре, тому звук вмикає на всю квартиру, то чоловіка кличе з собою до сусіднього магазину вечір весело провести.

Я не хочу няньчитися ще зі своїм з татом, коли з’явиться дитина.

Я хочу весь свій час присвятити нашому малюкові, тому що дуже довго чекала цього моменту, коли стану мамою.

Тим більше, що чоловік у мене працює багато часу дистанційно, він дуже багато часу проводить вдома і йому неважко мені допомагати з звичайними домашніми побутовими справами.

Я хотіла, щоб приїхала саме мама, яка знає, як малюка сповивати, купати, колисати. І тут на тобі вся сім’я, неочікувано і, як на мене, зовсім не вчасно.

Я сказала своїй мамі, що мені потрібна тільки її допомога, і то тільки тимчасово, перший час, поки я звикатиму і навчуся сама правильно доглядати за малюком.

А вона образилася і сказала, що не приїде одна, і такого від мене не очікувала. Мама сказала, що не залишить батька одного, бо він наша сім’я.

Я вже сама шкодую, що так сказала мамі.

Тепер мені не легко на душі, постійно маю якісь сумніви, чи правильно вчинила. Навіть не знаю, як правильно вчинити, щоб нікого не образити.

Можливо, попросити вибачення, нехай їдуть обоє?