Зараз, на жаль, так склалося, що ми з моїм чоловіком зараз опинилися в скрутному фінансовому становищі: мене звільнили з роботи через проблеми на підприємстві і, відповідно, доходи нашої сім’ї різко впали і це дуже відчутно.

Ми ніколи особливо не шикували, але зараз і зовсім довелося економити навіть на простих речах, адже зарплати чоловіка ледь вистачає на наше з ним харчування, оплату комуналки і проїзд.

Я зараз не сиджу вдома, а активно шукаю собі роботу за фахом, бо розумію, що маю також забезпечувати добробут нашої родини.

Але фірм, в яких є потрібна мені вакансія, в нашому місті не так вже й багато.

Найчастіше їх штат вже укомплектований, і фахівці тримаються за своє робоче місце навіть не за дуже велику зарплату, бо такі зараз реалії нашого життя.

Тому знайти хорошу роботу мені зараз непросто, і я сиджу без роботи вже 5 місяців вдома, хоча весь цей час намагаюся щось знайти.

Мої мама й тато підтримують нас, частенько передають  продукти, смакоту різну з дачі, іноді допомагають нам щось купити, підкидаючи грошенят.

Свекри ж після мого скорочення поводяться так, ніби я зовсім якесь ледащо і не старалася ніколи для сім’ї і не працювала.

Вони і раніше мене ніколи не любили. Завжди вважали поганою дружиною для свого сина: мовляв, я з бідної сім’ї, спеціальність у мене низькооплачувана, я їхнього сина буду тільки вниз тягнути і внесу в його життя самі клопоти.

Після того як мене звільнили, свекруха і зовсім мене скоро з дому попросить піти.

Але хоч я сиджу без роботи, але я все роблю вдома, я ж не лінива.

Не пройшло ні дня, щоб мати мого чоловіка не поцікавилася:

– Як там успіхи з пошуком роботи? Чому не йдеш туди, де є вакансії, хоч кудись? Скільки можна на шиї у чоловіка сидіти? У нас в сусідньому магазині касирка потрібно – йди туди!

Матері мого чоловіка абсолютно байдуже на мою освіту і кваліфікацію.

Головне – це щоб її синові було легше, а мені хоч підлогу йти мити, аби гроші приносила в дім. Але я так не хочу, я хочу знайти роботу, яка також мені приноситиме задоволення.

За роки нашого подружнього життя батьки чоловіка ні копійки нам не дали. Я не розумію – яка їхня справа, працюю я чи ні?

Мій чоловік зовсім не проти, щоб я чекала саме ту вакансію, яка мені потрібна. Так, нам доводиться економити, але з усіма адже таке трапляється!

Нещодавно йому запропонували хороший варіант підробітку.

Роботи там всього на кілька годин в тиждень, а оплата хороша.

Ми порадилися, і він уже хотів вийти на підробіток, але потім проговорився про це своїм батькам і тут почалося.

Свекруха зателефонувала чоловікові і цілий вечір переконувала його, що він не має себе перевантажувати роботою, поки я сиджу в дома, що також має відпочивати, або сісти і сидіти біля мене.

Чоловік хоча мене любить, але залишився в дома, щоб не псувати відносити зі своїми батьками.

Я, щиро кажучи, ніколи не очікувала від родичів чоловіка чогось хорошого, але ця ситуація для мене – дикість.

Яке право вони мають заглядати в гаманець іншої сім’ї і вказувати дорослому чоловікові, що робити?

А ми з чоловіком дитятко плануємо, я навіть уявити боюся, що тоді його мати мені кожну крихту хліба рахуватиме.

Як правильно вчинити, щоб мої свекри не лізли в нашу сім’ю я уявити не можу.

Свекруха каже, що їй просто шкода свого сина, що він один працює на сім’ю, а у мене дітей немає, тому я не розумію її.

Але хіба вона права?