Колись давно ми своїй доньці квартиру бабусину віддали, вона там зараз з чоловіком і дітьми живе, я вже й забула про це. А ось син на днях мені каже, що збирається одружуватися і хоче ту квартиру продати, щоб забрати частину грошей. Я така здивована, як так! Там свати на базарі торгують і я сказала, що мовчати не буду
Правду кажучи, дивлячись на всі ці обставини, що складаються в моєму житті, я не знаю що мені зараз робити і як краще поступити.
Може, хтось допоможе мудрою порадою або гарною ідеєю?
Я не хочу втратити довіру і гарні стосунки з кимось власних дітей, через свою власну помилку в минулому.
У нас з моїй чоловіком двоє дітей, маємо синочка Романа і донечку Олесю.
Роман молодший за нашу доньку, свою сестру на 5 років.
А 5 років тому наша донечка якраз вийшла заміж.
Ми з величезною радістю віддали молодим бабусину квартиру.
На той момент, це рішення здавалося нам єдино правильним.
Так, ми і не могли тоді з чоловіком вчинити інакше, адже і обставини були тоді інші.
У нас здавалася квартира в оренду, а ми б відправили дочку самій знімати квартиру з чоловіком?
Що ж тоді ми були б за батьки?
Роман наш був тоді ще підлітком, жив з нами, і ми навіть не замислювалися, що буде далі, думали, що ще заробимо грошей.
Здавалося, що часу ще багато і все вирішиться само собою.
Минав час дуже швидко.
А вчора наш син прийшов до нас і сказав, що вже має намір незабаром одружитися і попросив продати бабусину квартиру і розділити гроші між ним і сестрою – адже, він має таке ж право на бабусину спадщину, він не може залишитися ні з чим.
Ми з чоловіком були дуже здивовані після тієї розмови з сином, бо ніколи й не сподівалися від нього почути таке, ми просто й не розраховували ніколи, не очікували, що син думає ще про цю квартиру, як про те, що й належить йому також.
Я просто не знаю тепер що мені робити?
У доньки моєї 2-є дітей, вони зробили в квартирі дорогий гарний ремонт, облаштувалися там добре, звикли до всього.
Всі заклади, які потрібні дуже молодій сім’ї, там близенько: садок, школа, магазини, лікарня, робота доньки знаходяться також дуже близенько. Ми так раділи цій обставині.
А тепер, якщо продати цю квартиру, то на повноцінне житло жодному з наших дітей не вистачить зовсім.
Значить, виходить так, що доведеться брати великий кредит, або жити на орендованій квартирі, а тим часом збирати самим гроші.
Але, у дочки не все гаразд в родині, і я знаю, що ні кредит, ні, тим більше, збирати у них не вийде, зараз дуже скрутні часи, гроші на все потрібно чималі, ціни ростуть, а в них двоє дітей.
Ми і так періодично допомагаємо їм грошима, адже їм важко самим.
Так, і як вигнати з квартири зараз нам дочку з рідними онуками?
І як з сином вчинити, щоб справедливо було і Роман не образився – теж не уявляю.
Якби у нас були гроші, ми б, звичайно, віддали синові його частину вартості квартири.
Але, ми зараз вже пенсіонери, і таких грошей у нас немає та й вже не буде, адже зібрати нам з пенсії таку суму ніколи не вдасться, бо потрібно ще й жити на щось.
З іншого боку, син теж має право на бабусину спадщину, так само, як його рідна сестра.
Роман відразу так і сказав, що вже знайшов покупців і треба вирішувати швидше, бо його дівчина вже теж чекає дитину і й там скоро буде у нас рідний онук чи внучка.
У майбутньої невістки батьки торгують на базарі.
Можливо, вони готові допомогти молодим і додати грошей на квартиру.
І тоді у сина буде вже своє власне житло. Я так сподіваюся, але точно не знаю, які плани в моїх майбутніх сватів. А як же донька з онуками?
Я плачу, і не знаю, який вихід мені знайти з цієї ситуації. І дочку вигнати не можу і хвилююся, що син відвернеться від нас з чоловіком, якщо відмовимо. І не хочу, щоб мої діти були ворогами між собою.
Що робити? Чоловік каже:
– Хоч на велику дорогу йди.
Боюся, що будь-яким рішенням ображу когось із дітей. А якщо виходу немає, то кому віддати перевагу? Образити Романа? Або вигнати дочку?
Ми з чоловіком так заплуталися в цій ситуації, а грошей за душею немає.