Мене звати Анна і мені 37 років. 20 років  тому я завагітніла від свого хлопця. Тоді я була молода, мій розум був ще зовсім порожній, бо я звикла жити на шиї у батьків.  я саме закінчувала 11 клас, коли дізналася , що вагітна від свого коханого двадцятирічного Дмитра.

Мій хлопець, якого я кохала, як тільки дізнався, що я вагітна, сказав мені, що не готовий стати батьком і зник. Я намагалася знайти його кілька тижнів, але його друзі сказали мені, що він поїхав в інше місто і вже має іншу дівчину. Я дуже плакала через цього негідника.

Він стільки всього мені обіцяв, а натомість образив і втік.

Мені не було з ким порадитися, що робити в таких ситуаціях, тому я звернулася до батьків і сказала, що хочу цю дитину, а аборт робити вже пізно. Тато кричав, мама дуже сварила мене, але врешті-решт, наступного дня, вони заспокоїлися і сказали, що разом ми впораємося. Вони дуже хотіли онуків.

Я ледве закінчила школу, і в кінці травня народила здорову дівчинку Софію. Батьки домовилися з директором про здачу екзаменів . Згодом через рік я встипила на заочне навчання в університет.

Дякую батькам.

Перші місяці були важкими, довелося багато чому вчитися і водночас жертвувати. Нам з батьками довелося витерпіти багато пліток і косих поглядів сусідів, але дочка росла, ставала з кожним роком все красивішою і розумнішою, і ми перестали звертати увагу на злі язики людей. Вона пішла у перший клас, а потім я не встигла озирнутися, як дочка виросла і начається на стоматолога на третьому курсі.

Я працюю, особисте життя не склалося . Я розчарувалася, а може вже і не хочу нікому довіряти.

Декілька днів тому на порозі нашої квартири з’явився чоловік. Спочатку я його не впізнала, але його блакитні очі важко було забути…

Це був Дмитро. Прийшов познайомитися з дочкою. Каже, що покаявся і все усвідомив.  Живе сам, дітей нема, з дружиною не склалося. Софія категорично сказала, що в неї нема батька, а є дідусь, який його замінив.

А я, здається, маю почуття до цього зрадника…Що мені робити?

КІНЕЦЬ.