Я відразу ж після закінчення навчання у школі вступила навчатися до столичного університету.

На третьому курсі навчання я познайомилася з хорошим хлопцем.

Тарас завжди міг підняти мені настрій і допомагав в складних ситуаціях, виявився дуже хорошою людиною.

А через деякий час я зрозуміла, що вже не уявляю своє життя без нього, він дуже важлива для мене людина.

Згодом, після отримання дипломів ми змогли швидко влаштуватися на непогану роботу і почали орендувати квартиру, щоб жити разом.

Протягом наступних 4 років мій чоловік зміг отримати перше підвищення на роботі.

Після цього ми вирішили, що настав час купити квартиру в кредит.

Незабаром ми переїхали в нове житло і почали виплачувати кредит.

Однак через 2 роки я дізналася, що чекаю дитину, ще й двійню.

Щиро кажучи, ми з коханим були тільки раді такому збігу обставин, оскільки щиро хотіли стати батьками.

Згодом стало досить таки очевидно, що нашій родині не вистачає грошей, при чому досить суттєво.

Всі фінанси повністю йшли на кредит та дітей.

Тарас мій, звісно, збирався шукати підробіток, а я планувала раніше вийти на роботу з декрету, а дітей ще маленькими влаштувати в садочок.

Однак нещодавно до нас в гості приїхала моя мама.

Ми з нею не часто спілкувалися, але після народження наших діток, її онуків, вона вирішила, що зобов’язана їх хоча б побачити.

Після того як вона познайомилася з близнюками я повела її на кухню, щоб пригостити чаєм з пирогами, які сама напекла.

Під час розмови вона зізналася мені, що недавно в її житті відбулася дуже радісна подія.

Їй у спадок дісталася трикімнатна квартира в столиці від дядька, з яким вона вже давно не спілкувалася, його не стало, а спадкоємців у нього нікого, крім мами моєї, не було.

Виявилося, що моя мама вже сім місяців тому звільнилася зі своєї роботи, вона сидить вдома і живе за рахунок здачі цієї квартири в оренду.

Більш того вона вже встигла зібрати грошей і збирається в наступному місяці поїхати на відпочинок в Іспанію.

Щиро кажучи, я була і здивована, і засмучена водночас від таких новин, було важко повірити в це.

Мене щиро здивувало, що мама до цього нічого мені не говорила про отриману нещодавно спадщину, а спокійно жила і думала лише про свій добробут.

Увечері я розповіла про це своєму чоловікові.

Через деякий час Тарас запропонував поговорити з мамою, щоб вона допомогла вирішити наші фінансові труднощі.

Чоловік пропонував, щоб моя мама віддавала половину доходу від здачі квартири на виплату нашого кредиту по квартирі.

Другий варіант полягав в тому, щоб продати цю трикімнатну квартиру і купити двокімнатну, а грошову різницю віддати нам, щоб ми швидше виплатили кредит, адже у нас діти малі і ми не маємо чим віддавати той борг.

Наступного дня я розповіла своїй мамі, вперше за довгий час, про наші фінансові труднощі і скромно попросила нам хоч чимось допомогти.

Потім розказала їй два варіанти, які ми з чоловіком придумали.

Однак вони усі два категорично не влаштували мою маму.

Вона сказала, щоб ми самі вирішували свої проблеми і не розраховували на її допомогу.

Каже, що вона повинна встигнути побувати ще в багатьох країнах, тому їй зараз теж дуже потрібні гроші.

Після розмови зі своєю мамою я ще більше засмутилася.

Рідна мати хоче красиво жити, але не готова допомогти своїй доньці і внукам в скрутну хвилину. Чому і коли вона стала такою чужою та байдужою до нас?

Адже вона теж старіє і незабаром їй теж буде потрібна наша допомога.

Мені так образливо, я навіть говорити з нею не хочу.

Думаю так і сказати їй, щоб на мене не розраховувала на старості років, я не буду доглядати за нею також. Чи правильно це буде з мого боку?

КІНЕЦЬ.