Я виросла у звичайній такій сім’ї. Мама, тато, я і мій брат, Женя.

В принципі, про своє дитинство мені особливо розповісти нема чого. Ну, навчалася у школі, закохувалась у хлопців. Була в мене подруга ще, ми з нею разом серіали обговорювали, та й усе напевно.

Брат — старший за мене на 4 роки. Ось зараз прийнято говорити, що це добре, якщо сестра народилася другою. Типу вона дівчинка, її брат захищати має.

Ну ось. А я хочу сказати, як воно насправді. Хоч ми й навчалися в одній школі, і прізвище у нас однакове, але мало хто взагалі був у курсі, що ми рідні.

Коли я прийшла на урок з жуйкою у волоссі, всі з мене сміялися. І я навіть знала, хто цю жуйку мені вліпив.

Але брат за мене не заступився. Не тому, що він злякався чи не знав. Йому просто було по барабану. Що там у цих молодшекласників, подумаєш. А я це добре запам’ятала, бо заступитися за мене тоді не було кому.

Або ще один приклад. На літніх канікулах прив’язався до мене один хлопець. Женя його добре знав тоді. Я його питала, а хто він, що за людина? Ну дзвонив мені постійно, прямо проходу не давав.

А брат мій нічого не говорив, сказав тоді тільки, щоб я й не сподівалася, що з нас вийде добра пара. Адже я набагато дурніша за нього, а він у їхній компанії найнеквапливіший. Загалом і не порадив нічого, і мене ще принизив.

Потім уже виявилося, що я справді йому сподобалася. Але що вдієш, молоді були, дурні. Він потім перейшов до приватної школи. Тепер ось бізнес свій має, так. Дурний, чи бачите.

Але я й сама, скажімо так, не бідую. У 23 роки вийшла заміж. Потім за стандартом. У нас народилися дітлахи, взяли квартиру в іпотеку. Машина теж є. Шкода тільки, чоловікові довелося виїхати працювати в Штати. Він час від часу приїжджає, у нас все гаразд. Але все-таки відстань — це ще той головний біль.

А от Женя, наприклад, пішов іншою стежкою. Одружився і через 2 роки розлучився. Був страшний скандал, його колишня навіть написала мені в соцмережах, що дуже розчарована у нашій родині, у ньому взагалі.

Потім брат одружився вдруге, і результат був схожим. Теж розлучення, але все тихо-мирно, навіть якось нудно, насправді.

Тепер він холостяк, виплачує аліменти, працює на виробництві і в усьому звинувачує когось іншого, а не свій безглуздий характер.

Живе він, до речі, із нашими батьками. Адже грошей на окреме житло він тепер не має. За цей час ми зовсім не зблизилися, хоча я розумію чому.

Якщо вже в дитинстві ми не були досить близькими, то в цьому гармидері я його навіть розумію. Яка тут може бути сестра, якщо в житті відбувається бардак? Тим не менш, можна і мене зрозуміти. Яка може бути підтримка із таким ставленням?

Наші батьки – пенсіонери. Я іноді допомагаю їм фінансово. Адже у моїй сім’ї із цим питанням проблем немає. Чоловік отримує хорошу зарплату, я також працюю, все нормально.

Ну, скільки там їм потрібно? У тата два хобі — риболовля та ремонт старої автівки, яку простіше викинути, ніж ремонтувати.

Мама — домогосподарка, але любить іноді купити книжку. Може навіть не читати, але їй подобається саме сам процес та зберігання добрих екземплярів. Хобі, простіше кажучи.

І я її у цьому підтримую. Можу просто прийти та подарувати їй гарну збірку рідкісних творів, якщо знайду щось подібне у Інтернеті. На цьому все, на їжу та одяг їм вистачає.

Але нещодавно у брата зламався автомобіль, дорога поломка, потрібна велика сума. Він останнім часом на ньому таксував, тож проблема досить критична. А грошей він не має. І батьки не мають такої суми. Звичайно ж, усі в цей момент згадали про мене.

Спочатку мама натякнула, що я б могла допомогти в ситуації, що склалася. Потім батько зателефонував. Женя теж написав повідомлення, що хоче зустрітись, поговорити. А я вже знаю, на яку тему буде наша розмова. Ось тільки воно мене не дуже цікавить.

Зрозумійте мене правильно, я розумію, що у людини чорна смуга у житті. І він мені рідний. Але ця спорідненість лише на папері.

Насправді це чужа людина, яка все своє життя мене ігнорувала і ставилася як до тіні. То що мені тепер все кинути і бігти на допомогу? З якої це радості?

Хочу виявити твердість і просто відмовити. Я розумію, що для батьків це буде зрада і вони, звичайно, стануть на його бік. Адже це з ним вони живуть, і він їм ближчий. До того ж син, спадкоємець.

А що я? Так, донька, яка тепер живе вже окремо, у мене своя сім’я… Справа зовсім не в грошах, якщо чесно. А у принципах.

До чого це може призвести в майбутньому? Поживемо побачимо. Але я збираюся стояти на своєму і робити, що велить здоровий глузд. Як ставилися до мене в минулому, так і я відповім. Що вдієш, життя розставляє все по своїх місцях.

З коханим ми разом вже три роки. Рік тому він зробив мені пропозицію. Я на радощах розповіла це моєму батькові. Він в розлученні, з матір’ю не спілкуємося. Його реакція мене

Як давно ви купували собі хороші чоботи? Не якісь там кеди чи шльопанці, а гарні, добротні чоботи? Я ось уже свої не міняла 5 років. Уявляєте, в якому стані вони?

Я стала жертвою у шлюбі. Як таке сталося? Не знаю. З чоловіком у шлюбі відносно недавно, лише 6 років. І ось за цей час він поступово перетворював мене на жертву,