Я посварився із родичами. Я не хочу більше ніколи спілкуватися з матір’ю та сестрою. Я виріс у жіночій родині. З матір’ю несхожість повна характерів, із сестрою старшою ще більш-менш.

Коли мені було 4 роки, батьки розлучилися, і я дуже тяжко переживав це, переживав за батька, нудьгував без нього. Практично все життя (мені зараз більше 30 років) я відчував нестачу чоловічого виховання.

Власне, чому я посварився із родичами. Я відчуваю, що левова частка проблем у моєму житті саме через погане виховання, чи відсутність такого. Я відчуваю себе мало того, що зіпсованим, але й взагалі не пристосованим до реального, дорослого життя.

По суті, в моєму житті була відсутня доросла людина, яка б мене спрямовувала або ділилася досвідом, розповідала, як правильно чинити в тій чи іншій ситуації.

Практично все життя я дію за методом спроб і помилок. Але переважно помилок було дуже багато, а корисного результату дуже мало. Не було в моєму житті людини, яка б спрямовувала, пояснювала.

Моя мати переважно дбала лише про матеріальне. Так, я був нагодований, одягнений, але в моєму житті не брала участі, не цікавилася, не підтримувала.

Навіть десь як до особистості весь час була неповага та глузування, я не пам’ятаю, щоб колись мене хтось похвалив, весь час якийсь осуд був. Але найголовніше, що ніхто мені не розповідав про доросле життя. Що це означає бути дорослим, як вони живуть, адже це найголовніше.

Є приказка якщо хочеш допомогти голодному, то не давай йому риби, а дай йому вудку і навчи рибалити. А мені, по суті, тільки рибу і давали все життя, і в результаті в житті я людина, яка абсолютно нічого не досягла, не пристосований до життя зовсім.

Ось така історія загалом. Просто було б цікаво почути думки сторонніх людей.

КІНЕЦЬ.