Віталій довго просив вибачення за свій вчинок. Та Ірина була непохитною і не залишила йому іншого вибору, окрім як одружитися з Софією

Віталій сидів на лавці біля свого будинку, не бажаючи слухати докори дружини, що неминуче насувалися. Однак він більше не мав де подітися, а на вулиці було вітряно та холодно. Не встиг він відчинити двері, як дружина ще з порога накинулася на Віталія з докорами та звинуваченнями.

Він мовчав, його погляд був прикутий до неохайного вигляду Софії. “Чому я досі з нею?” – крутилося в його голові. Жирне волосся, брудне вбрання та порожній вираз обличчя змусив Віталія засумніватися, чому він досі живе з цією жінкою. Пізніше Софія пішла на кухню та ще довго гриміла посудом.

Віталій та Софія спали в окремих кімнатах, між ними давно вже не було нічого спільного.

Вони грали роль ідеальної сім’ї, поки з ними жив син, але коли він виріс, одружився і поїхав, то кожен з них почав жити окремим життям.

Віталій забезпечував сім’ю, заробляв гроші та сумлінно віддавав все до копійки дружині, а Софія займалася домашніми справами. На перший погляд, здавалося, ніби все в них чудово. Але воно зовсім так не було.

Чоловік часто згадував своє минуле кохання, Ірину. Він познайомився з нею в бібліотеці.

Спочатку дівчина не справила на нього жодного враження. Однак при другій зустрічі його серце забилося від хвилювання. Віталій почав проявляти їй свої знаки уваги та робив дівчині дорогі подарунки. Так почалися їх стосунки.

– Ти мене кохаєш? – запитала Ірина голосом, сповненим туги.

– Більше за життя, – відповів Віталій.

Однак його вірність похитнулася, і він піддався зраді з Софією.

Всі троє навчалися в одному університеті й перетнулися на танцях, де Віталій був добряче на підпитку і зовсім не контролював своїх дій. Іра натрапила на цю сцену.

– Все скінчено. Більше не хочу тебе бачити.

Відтоді Віталій просив в Ірини пробачення, але вона була непохитною, не залишаючи йому іншого вибору, окрім як одружитися з Софією.

Софія, колись вродлива та доглянута жінка, з роками поступово занедбала себе.

Стоячи в коридорі, вона спостерігала за своїм замисленим чоловіком. Між ними відчувався холод та байдужість.

– Ми можемо поговорити? Так більше не може продовжуватися. Ми з тобою як чужі, – сказала якось Софія.
Віталій підняв на дружину свої скляні очі, а потім накинув на себе куртку та пішов. Відтоді він більше не повертався.

Так пара розлучилася.

КІНЕЦЬ.