У моєї старшої сестри жодних достоїнств, крім лінощів і здатності народ жувати, немає. Першу дитину вона принесла у подолі у 19 років.

Хто батько дитини з’ясувати так і не вдалося. Тоді я навчалася у 9-му класі. Поверталася зі школи до третьої години. Томка перекидала турботи про дитину на мене.

Те, що мені треба робити домашні завдання та на носі у мене іспити, її не цікавило. Потім приходили батьки і турбота про дитину переходила до них.

А Томка могла піти на всю ніч. Мені пощастило, що я змогла скласти іспити. Наступного року історія повторилася. Томка заваrітніла другою дитиною.

І знову з’ясувати хто їй заробив дитину не вдалося. Ми з нею часто лая лися. Я змушена була прибирати за нею і доглядати її дитину замість того, щоб вчитися.

У батьків сил лая тись з нею не було. А мене така їхня беззубість просто виводила з себе. Томка, як свиноматка, могла розмножуватися, залишаючи догляд за дитиною на плечах рідних. Томка наро дила другого, і наша квартира перетворилася на дур дом.

Молодший репетує, старший розкидає все, що під руку попадеться, а їхня матуся тільки й чекає, коли хтось із рідних прийде додому, щоб скинути на нього дітей, а самій піти розважатися.

Я не могла залишити господарство на плечах матері, бо та моталася між дітьми. Готування, прибирання, прання я взяла на себе. Тато теж допомагав нам чим міг. Я закінчила школу, з rріхом навпіл склавши іспити. І тут Томка нас “утішила” третьою вагітністю. Я ж, оголосивши, що більше так жити не хочу та не можу, пішла з дому. Пожила у подруги, знайшла роботу, винайняла кімнату. За рік уже з моїм хлопцем орендували квартиру.

Труджуся, планую вступити на заочне відділення. Мама повідомила, що вони заповідають квартиру сестрі. Хай так. Аби мене ні сестра, ні її дітлахи більше не турбували.

КІНЕЦЬ.