Ми з Дмитром вже чимало років разом живемо у шлюбі, і він живе в моїй квартирі, він відразу переїхав до мене після весілля.

Але незважаючи на те, що мій чоловік тут у моїй квартирі прописаний, він все ще чомусь вважає, що живе у мене в гостях, і принципово нічого не робить в нашому домі.

Дмитро завжди тільки вказує мені на суцільні недоліки і радить, що потрібно ви правити в квартирі, в якій ми живемо обоє: каже, що пора переклеїти шпалери, нарікає на стару проводку, і пропонує вже давно мені поміняти всі меблі в квартирі, але ніяк не допомагає виправляти ситуацію, він чомусь думає, що це я маю сама робити, що це мій обов’язок.

При цьому мій чоловік, як не дивно, дуже часто дає великі суми грошей на ремонт і меблювання квартири своєї рідної матері, і часто їздить їй в усьому допомагати.

Якщо перший час його ставлення здавалося мені справедливим, адже мій чоловік дійсно прийшов жити на чужу територію і ще не впевнений у нашому майбутньому, і якийсь час у нас не було серйозних планів на майбутнє, то через 7 років спільного сімейного життя в цій квартирі мене таке його ставлення стало зовсім засмучувати.

Тим більше що у нього з його мамою і батьком дуже дивні та незрозумілі для мене відносини – в якийсь момент вони вирішили його виписати з квартири, щоб менше платити за комуналку, але як і раніше беруть, часто навіть самі просять, в нього гроші.

Тому зараз чоловік мій прописаний зі мною в квартирі, але постійно мені говорить:

– Якщо ти через кілька років захочеш, можливо, не заладиться щось – то зможеш мене легко виписати зі своєї квартири, і я не зможу повернути тих грошей, що вклав в цю квартиру.

Я цього взагалі ніяк зрозуміти не можу.

Якщо у чоловіка немає власного житла, то він що, повинен тепер жити на всьому готовому і нічого не робити в дома?

Я, звичайно, розумію, що його батьки колись передадуть йому своє житло у спадок, але чому це повинно мене хвилювати?

За 7 років нашого спільного сімейного життя у мене, він не купив в нашу квартиру, де ми ж все таки спільно проживаємо, нічого дорожчого за чайника, і навіть поличку зайвий раз полагодити не хоче – каже, що він втомлюється на роботі, і йому «не до вирішення моїх проблем».

Мені іноді, хоча непросто зізнатися в цьому, просто легше заплатити якусь суму майстрові, ніж просити щось зробити вдома власного чоловіка.

Питала, яку альтернативу він може мені запропонувати – каже, що ми можемо в майбутньому купити спільне житло.

На питання: «на які гроші?» сказав: «ну, можемо продати твою квартиру і взяти кредит, більшу частину якого буду виплачувати я».

Але я на це, зрозуміло, що не згодна.

Мене моя квартира повністю влаштовує, і залазити на багато років в борги, економити на всьому я не хочу.

Адже ми плануємо дитину, працювати буде лише мій чоловік тоді, він сам не зможе утримувати нас і ще кредит платити.

А в двокімнатній квартирі нам зараз місця вистачає, вона велика і світла.

Але, правду кажучи, я не хочу народжувати дитину в тих умовах, коли я повинна буду всі побутові питання вирішувати самостійно.

Навіть не знаю, як залучити чоловіка до облаштування квартири і пояснити, що це і його будинок теж.

Невже Дмитро не може зрозуміти, що нам пощастило, що у нас є власне житло і потрібно старатися робити затишок у ньому для себе і своїх дітей, адже багато молодих сімей туляться в орендованих квартирах і все своє життя економлять навіть на продуктах?

Я вже не знаю, як мені бути. Заплуталася дуже. Як можна вплинути на чоловіка? Як пояснити, що це і його дім і він має мені допомагати?

Я просто не справлюся сама, а купувати чи орендувати квартиру – на це грошей у нас немає.

КІНЕЦЬ.