Моя історія, напевно, банальна, хоча ніколи не думала, що потраплю до такої ситуації. Півтора роки тому я познайомилася з чоловіком на 6 років старшим за мене, який мені дуже сподобався. Він виявив до мене інтерес, почали спілкуватися, потім він запропонував мені стати його дівчиною.

Я була щаслива, все йшло чудово, через пів року він зробив мені пропозицію у свій День народження і подарував обручку. Я була здивована, в голові промайнула думка, що якось швидко все, але погодилася. Після цього я несподівано потрапила до лікарні, а грошей не вистачало, тому що я нещодавно купила квартиру, він сам дав мені 10 тисяч гривень, які не вистачали, як допомога.

Я зніяковіла, хотіла взяти у батьків, але він сказав, що для майбутньої дружини нічого не шкода. Після виписки він переїхав до мене, доглядав. Я відновилася, вийшла на роботу, але з приводу весілля я запропонувала почекати хоч пів року і спробувати просто пожити разом.

Через 3 місяці я просто завила. Він втратив роботу, я не засуджувала його, навпаки, намагалася підбадьорити, але шукати нову він не став, влаштувався кур’єром у знайомого за 15 тисяч, сказав йому більше не треба.

По суті, я годувала себе та його весь цей час, він приносив гроші мінімально. По дому допомоги жодної, навіть не хотів мити за собою тарілку, не чоловіча справа.

Вечорами походи в гараж з друзями, потім усю ніч хропіння і перегар, повертався пізно і будив мене, невдоволений, що сплю, але я встаю на роботу о 6-й ранку. До магазину їздила сама, бо з ним неможливо, він купував усе лише по акції та якнайменше.

Патологічна жадібність з його боку почала турбувати мене більше й більше. Весілля не буде, сказав він, відзначати надто дорого. Я сама не любителька пишних урочистостей, але зовсім не відзначати дико, адже є батьки та близькі друзі, це неповага до них, адже можна скромно посидіти у вузькому колі.

Митися та переодягатися він їздив до себе додому, до батьків, щоб не витрачати у мене воду і не давати грошей на квартплату. Ці дивацтва мене непокоїли.

Він наполягав на розписі та появі дитини, хоча я сказала, що ні про яких дітей не може йтися поки що, тому що це велика відповідальність, потрібно бути готовими повністю, і мати зарплату не 15, а як мінімум у 2 рази більше. Щоденні суперечки змучили мене, я запропонувала пожити окремо, відпочити одне від одного небагато. Він з небажанням з’їхав до батьків.

Побувши на самоті і проаналізувавши ситуацію, я зрозуміла, що моя закоханість у нього спала як завіса з очей, вийти заміж за нього я все ж таки не готова. Жадібність і пристрасть до гулянок з випивкою, напружували мене.

Внутрішній голос сказав «ні». І тут мені надіслали цікаве свіже листування його з іншою дівчиною, де він писав, що вільний і пропонував їй зустріч, зізнавався у симпатії. Скинула мені її та сама дівчина, яка підіграла йому, знаючи через знайомих, що він має наречену.

Вона вирішила провчити його. Я показала йому це, він засмикався, але зізнався, обґрунтувавши це тим, що я його образила, попросивши жити окремо. Зваживши все, я запропонувала розлучитися йому. Він був проти, погрожував, казав, що я стара діва (мені 26 років), нікого більше не знайду.

Мене це навпаки переконало у протилежному. Декілька місяців ми не спілкувалися практично, жодного разу не бачилися. Він мені писав кілька разів всякі гидоти, але я ігнорувала. І тут уже він зателефонував.

Згадав про 10 тисяч гривень, які давав мені на лікарню та квартиру, сказав, що я йому мала б їх повернути. Я відповіла, що він мені дав їх сам, якби я позичала, повернула б давно.

А якщо порахувати, скільки він у мене жив, їв і пив, то сам мені повинен буде. Він засмутився, і почав просити мене продати обручку, яку дарував, щоб повернути йому гроші за неї. Я сказала, що обручку поверну, а там нехай, що хоче з робить.

Він пропав на 2 тижні, за кільцем не прийшов – і ось знову прийшов забирати його. Я поїхала у відрядження, тому попросила свою маму передати йому це кільце, добре, що воно саме лежало у квартирі батьків. Він прийшов і без жодної сором’язливості з усмішкою забрав його.

Я померла б від сорому прийти до його матері і забрати свої подарунки, адже я теж дарувала йому гарні речі. Я просто в шоці. Як я могла бути настільки сліпою і мало не одружитися з такою людиною?

Я любила його і думала, він любить мене. Але навіть при розлуці його хвилювали лише витрачені гроші, мабуть, і те, що зручний варіант у вигляді мене втратив.

Я рада, що пішла від нього і більше не сумніваюся. Але мене вражає власна наївність та людська дріб’язковість. Не знаю, як тепер довіряти чоловікам.

КІНЕЦЬ.