Надія та її син Володя збиралися приїхати до квартири бабусі Тані набагато раніше, але низка несподіваних подій затримала їх. Парковка біля їхньої власної квартири була заблокована, бензоколонка переповнена, а рух на дорогах був інтенсивним.

В результаті вони дісталися місця призначення тільки до полудня. Володя був роздратований, адже він обіцяв своїй нареченій Юлі, що скоро повернеться.

Увечері вони планували піти у кіно, але тепер це здавалося малоймовірним. Юля не любила сваритись, але Володя ненавидів її розчаровувати.

Бачачи невдоволення сина, засмутилася і Надія. Вона спочатку скептично ставилася до Юлі, вважаючи її досить простою та непоказною. Особливо її дратувало те, що син через неї з’їхав із їхньої квартири на орендовану квартиру.

Надія намагалася його відмовити, але Володя був непохитний у своєму бажанні жити самостійно. Приїхавши до помешкання бабусі Тані, вони почали розбирати її речі.

Таня, вперта й непохитна жінка, до кінця відмовлялася переїжджати до своєї дочки… Старенька померла три місяці тому, і тепер треба було розбиратися з її квартирою.

Надія мала намір зробити невеликий ремонт і здавати її в оренду, щоб поповнити свій скромний дохід. Коли вони вже майже перестали розбирати речі, Надія згадала про антресолі.

Коли Володя витягував валізу за валізою та коробку за коробкою, вони несподівано виявили скарбницю старих, але недоторканих речей, включаючи постільну білизну, кухонне начиння, побутову техніку і навіть шуби.

У Надії навернулися сльози на очах, коли вона зрозуміла, що ці речі – її посаг, зібраний мамою. Вона вийшла заміж за батька Володі проти волі матері, коли вони були ще бідними студентами. Їм довелося розпочинати життя з нуля, не маючи навіть елементарних предметів побуту.

Таня поклялася дати Надії придане тільки в тому випадку, якщо вона вийде заміж за людину, яку вибере Таня. Вона залишилася вірною своєму слову до кінця життя. Усвідомлення того, що мати все життя ображалася на неї, сповнило Надію сумом та розумінням.

Приїхавши додому пізно ввечері, Надія подякувала Володю та запропонувала йому зайняти квартиру Тані. З цими словами вона пішла, залишивши сина приголомшеним. Вона всю ніч міркувала про те, що посаг матері викладав їй цінний урок: як важливо не повторювати чужих помилок.