Денис та Наталя були одружені 3 роки. Після народження їхнього першого сина життя змінилося на краще. Подружжя насолоджувалося радістю батьківства, цінувало час, проведений разом як сім’я. Через три роки в їхньому житті з’явився ще один син, і їхня любов один до одного тільки зростала. Їхні сини приносили нескінченний сміх і задоволення, гарантуючи, що життя ніколи не буде нудним.

Однак, коли старшому синові Оресту виповнилося одинадцять, а молодшому  Давиду- вісім, у серце Дениса закралося відчуття неспокою. Їхнє колись блаженне сімейне щастя почало здаватися одноманітним і нецікавим. З’явилося бажання чогось нового, чогось, що могло б розпалити їхні емоції та надати азарту. Саме в цей час з’явилася Марина – незаміжня молода колега, не обтяжена бажанням заміжжя. Поруч з нею Денис знову почувався молодим та енергійним, а ще безтурботним.

Протягом шести місяців Денис мав таємний зв’язок з Мариною. Хоча дружина відчувала, що чоловік став віддалятися від неї. Денис насолоджувався азартом свого роману, дедалі більше відчуваючи, що його сімейне життя нецікаве і позбавлене сенсу. Вранці він поспішав на роботу, а вечори присвячував зустрічам з коханкою.

Одного разу, під час прогулянки з Мариною у відокремленій частині парку, на них несподівано натрапила дружина Дениса, Наталя. Захоплений зненацька, чоловік зустрівся з Наталею поглядом, побачивши шок і біль на її обличчі. Не промовивши жодного слова, дружина розвернулася і пішла геть.

Повернувшись додому, Денис побачив їхні валізи, зібрані з речами, і Наталю, яка чекала на пояснення. Переповнений почуттям провини, Денис запропонував слабке виправдання.

“Тому що вона молода і жвава, а ти змушуєш мене почуватися старим. Мені нудно з тобою. Я втомився від цієї “битовухи”. Сил моїх більше нема.”, – зізнався Денис.

Того вечора всі маски були зірвані. Декілька місяців Денис пожив з Мариною, розлучився. Але одного вечора Марина здивувала його своїм рішенням:

“Повертайся до своєї дружини. Я не вийду за тебе заміж, і ми ніколи про це не говорили. Я погодилася на побачення та спільне проживання, але ти мене вже втомив. Вареники з полуницею тобі ліпити не збираюся. Вибач”.

З цими словами Марина зачинила двері, залишивши Дениса стояти в коридорі. Чоловік знав, що Наталя ніколи йому цього не пробачить, але тепер він залишилися з тягарем каяття, не знаючи, куди йти і що робити далі…

КІНЕЦЬ.