Моя сусідка Олена відразу після закінчення школи вийшла заміж за Івана.

Вже через пів року у них з’явився син, якого Олена з таким нетерпінням та трепетом чекала.

Звісно, що в них було звичайне сімейне життя, бували суперечки та непорозуміння, бувало ходили разом щасливі.

Олена його кохала, а він все ніяк не міг нагулятися, казав, що у нього ще молоде життя, яким потрібно насолоджуватися.

Олена здогадувалася про все, але вирішила, що тато для малюка важливіше ніж її жіночі образи.

Тільки намагалася, хоч трохи, контролювати Івана, щоб не відпускати до друзів надовго і час від часу перевіряла його мобільний.

Ось так одного разу вона і побачила повідомлення від однієї жінки, що дуже здивувало її.

Стало ясно, що вони домовилися про зустріч.

Не тямлячи себе від образи, Олена сама сказала чоловікові, щоб він ішов на це побачення і взагалі на всі чотири сторони.

Іван зрозумів, що заперечувати і викручуватися вже марно і пішов з дому, взявши свої речі, залишивши Олену одну з вологими очима.

Олена ще посиділа, посумувала, подумала як бути тепер далі.

Вона думала що робити, повернути чоловіка звідти додому і поговорити серйозно чи просто про все забути і залишитися одній.

Через ці постійні думки та хвилювання, Олена й занедужала.

Перші місяці ще сподівалися, що вона видужає, буде ходити. Але через пів року стало ясно, що це назавжди.

Чоловік потім повернувся, але жив з нею, заради годиться, доглядав і допомагав їй, по мірі можливості.

Але через рік його сили були вже вичерпувалися, він втомився від такого життя.

Адже він звик, що після роботи приходив в чистий і затишний будинок, лягав біля телевізора і ні про що більше не думав.

А тут мало того, що тепер все треба самому все вдома робити, так ще треба допомагати дружині заново вчитися жити.

У підсумку, Іван від Олени згодом пішов, залишивши її з дитиною під опікою, вже старенької, тещі.

Але не все так сумно.

Через деякий час Олена прийшла до тями, до неї повернулося бажання гідно та щасливо жити заради дитини.

Вона змогла стати більш самостійною. А через три роки вона зустріла чоловіка, який прийняв її таку яка вона є.

Її мама переїхала назад до себе і Олена почала з ним жити.

З ним моя сусідка отримала довгоочікуване жіноче щастя. Вже багато років минуло, у них є діти та внуки, вони й досі живуть разом щасливою родиною.

Нещодавно чула, що Іван повертався додому, він сам, старий, просив сина свого допомогти, адже він його рідний батько. Син відвернувся від Івана.

Люди ще в селі говорили, що не правильно це, адже він від матері пішов.

А я вважаю, що син правильно вчинив. Хіба не так?

КІНЕЦЬ.