У нас є особистий дитячий майданчик, на який ми не пускаємо інших дітей. Коли ми купили будинок, то вирішили зробити гарний та зручний майданчик дітям. Поставили гірку, гойдалку та столик з лавочками, пісочницю, а влітку та будиночок виносимо.

Дітлахи в захваті і ми раді, що все поруч і не треба ходити гуляти на територію садка. Наші друзі приходять з дітками, і виходить чудова компанія.

Але як завжди є люди, які вважають, що майданчик, для всіх діток, і вам що шкода? Так шкода! Коли ми запропонували організувати суботник і прибрати пустир, поставити там колеса, зробити пісочницю, поставити гойдалку від нас, нас ніхто не підтримав, прийшли тільки ми, сусіди ліворуч і праворуч і куми.

Решта народу клацала насіння і спостерігала за нами. І ніхто навіть віник у руки не взяв. Ми запропонували хоча б вкопати колеса, а то там вічні перегони машинами (ні, проїзду ми не заважали), посадити квіти.

Тож один чоловік сказав, що навіщо це треба. І ось учора саме цей товариш обурився, що ми, дражнимо інших діток своїм майданчиком. І його синові теж хочеться прийти та пограти.

На запитання, а чому спільними зусиллями йому не хотілося зробити майданчик для дітей, він відповів, що втомився на роботі. І нам треба пускати всіх дітей у гості та не скаржитися. Я таке чула ще від однієї матусі.

Я в шоці! Ми паркан поставили кований та облицьований цеглою, так що видно майданчик та частину двору. Ось діти й тікають подивитись.

Жаль іноді ставати, але робити прохідний двір і загальний майданчик я не хочу. Та й люди поряд живуть не бідні. Просто дивні якісь і нахабні.

КІНЕЦЬ.